Кравченко Ярослава Юріївна У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Кравченко .
Ярослава Кравченко Ярослава Кравченко
Народилася 7 січня 1987 (1987-01-07 ) (38 років) Умань , Черкаська область , Українська РСР , СРСР Громадянство Україна Національність українка Діяльність телеведуча , продюсерка театру Alma mater Київський спортивний ліцей-інтернат і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого Знання мов українська і російська Заклад Український театр , Дніпро , Дело , Газета по-українськи , Театрально-концертний Київ , День , Київський національний академічний Молодий театр , ТОВ «ТРК „Студія 1+1“» , Новий канал , Україна , Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка , Дикий Театр , Ґрати, песик, дужка, гривня, знак питання, долар, нуль , Radio NV і 39 Жіноча сотня Самооборони Майдану Учасник Революція Гідності Нагороди
Ярослава Юріївна Кравченко (7 січня 1987 , Умань [ 1] ) — українська телеведуча , радіоведуча , продюсерка, громадська діячка , засновниця та директорка «Дикого Театру» [ 2] [ 3] .
Життєпис
Народилася в місті Умань . У віці 13 років переїхала до Києва з метою стати спортсменкою, як її батько. Закінчила Київський спортивний ліцей-інтернат (секція волейболу). У театральну сферу потрапила всупереч бажанню батьків[ 4] .
Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого , за спеціальністю «Театрознавство». З 2004 по 2007 роки займалася культурологічною журналістикою, писала театральні огляди, брала інтерв'ю та збирала аналітичні матеріали для видань «Український театр» , «Дніпро» , «Дело» , «Партер», «Газета по-українськи» , «Театрально-концертний Київ» , «Контрамарка», «День» .
З 2010 по 2011 роки обіймала посаду артдиректорки Київського повітроплавного товариства. У 2007—2012 роках очолювала піар-відділ Київського «Молодого театру» . З 2011 по 2012 роки Кравченко була головною редакторкою розділу «Мінкульт» в інтернет-проєкті «Мінпром».
В 2017 стала співзасновницею центру незалежного театру "Сцена 6", що розташувався на шостому поверсі Довженко-центру , в 2018 очолювала "Гільдію незалежних театрів"
Робота в театрі та ЗМІ
Після повномаcштабного вторгнення
Після початку повномаcштабного вторгнення Росії у 2022 році Ярослава долучилася до організації волонтерських зборів на потреби армії. Організувала фонд «Всі по 10», що закривав потреби у необхідних речах, як військових так і цивільного населення.[ 20] [ 21] [ 22]
6 вересня 2024 року Ярослава оголосила про вихід з YouTube проєкту «Ебаут», в якому була співведучою майже 4 роки[ 23] .
Нагороди та досягнення
Лауреатка театральної премії «Київська Пектораль» .
Увійшла в «ТОП — 100 людей культури України 2017» за версією журналу «NV» .[ 24]
За версією журналу «Фокус» входить до списку 100 найвпливовіших жінок України (2021)[ 25] .
Громадська діяльність
Учасниця Революції гідності . Керівниця штабу 39-ї жіночої сотні .[ 26] [ 27]
У 2019 році ООН-Жінки в Україні повідомив що Ярослава Кравченко стала амбасадоркою міжнародного руху солідарності за ґендерну рівність «HeForShe» .[ 28] [ 29] [ 30]
Виступає за рівність чоловіків та жінок, уникаючи називання себе феміністкою[ 31] [ 32] .
Посилання
Ярослава Кравченко [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine .] // Theatre.love
Ярослава Кравченко, засновниця «Дикого театру» [Архівовано 26 серпня 2019 у Wayback Machine .] // Укрінформ, 2 лютого 2019 р.
Ярослава Кравченко: Нашим жінкам соромно говорити про насильство. Вранці прокинулася в синячках, замазала тоналочкою, пішла на роботу. «Галя, що з тобою?» — «Впала»… Я дуже хотіла б це змінити [Архівовано 28 жовтня 2019 у Wayback Machine .] // УНІАН, 25 жовтня 2019 р.
Реальні історії насильства над жінками у виставі «Дикого театру»: Ярослава Кравченко про «Шрами» [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine .] // The Village, 22 листопада 2019 р.
«ебаут» — youtube канал Ярослави Кравченко , хазяйки «Дикого театру» теле і радіоведучої, Наті Авдєєвої, моделі й продюсерки «The Village Україна», та піарниці Катерини Мотрич
Інтервью для Elle Ukraine (чеврень 2024)
Примітки
↑ Кравченко Ярослава Юріївна. Біографічна довідка
↑ Альона НИЗОВЕЦЬ (5 травня 2021). Як живе Ярослава Кравченко: засновниця «Дикого театру» та ведуча «Телебачення Торонто» (ua) . «LIGA.Life» . Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 2021-5-6 .
↑ Секс, YouTube, гендерна рівність: "ебаут" про те, як не боятися табу . Рубрика . Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021 .
↑ Гринюк, Ирина (8 травня 2017). Основательница «Дикого театра» Ярослава Кравченко: ТВ — это тяжелый наркотик . detector.media (рос.) . Процитовано 2 лютого 2024 .
↑ Ярослава Кравченко, засновниця «Дикого театру» . www.ukrinform.ua (укр.) . Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ Кива, Ия (19 жовтня 2017). Ярослава Кравченко: «Я ответственна не только за свою мелкую жизнь, но и за будущее тех, кто придет после меня» . ARTMISTO (рос.) . Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ Двигатели культуры: Ярослава Кравченко, основатель «Дикого театра» — новости Киева на БЖ . БЖ (рос.) . 29 січня 2017. Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ «Ми використовуємо «зомбоящик» для «роззомбування» людей». Засновниця Дикого театру Ярослава Кравченко . bit.ua . 1 серпня 2018. Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ Театр починається з Кравченко: як одна Ярослава і «Диким» керує, і в шоу Щура бешкетує . Platfor.ma (укр.) . Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ С ДИКИМ энтузиазмом . nv.ua . Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ Ти 10 років займаєшся театром, а гуглять «Ярослава Кравченко грудь» — театральна менеджерка Ярослава Кравченко . hromadske.ua (укр.) . 27 березня 2019. Процитовано 2 лютого 2024 .
↑ Ярослава Кравченко — про «Телебачення Торонто», Дикий театр і діджитал-детокс . Cosmopolitan — модный женский журнал . 4 лютого 2020. Архів оригіналу за 5 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ «Інтим пропонувати» на «Радіо НВ» . Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021 .
↑ Ми створили відверте YouTube-шоу «Ебаут» . Wonderzine . 10 червня 2021. Процитовано 2 лютого 2024 .
↑ Наталія КИР’ЯНОВА (10 січня 2022). Можеш, коли хочеш: Створити театр — нелегко, але це засмоктує без залишку та дарує справжній драйв (укр.) . «НВ» . Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 2022-1-13 .
↑ В Україні запустили україномовне шоу «ебаут» про секс, фемінізм і мастурбацію. Розповідаємо, чому його варто дивитися . bit.ua Медіа про життя і технології в ньому . 15 березня 2021. Процитовано 2 лютого 2024 .
↑ Лавришин, Юлія (23 листопада 2023). Ведучі шоу «Ебаут»: «Ми не бавимося в істину в останній інстанції, тому не зазнаємо хейту» . ms.detector.media (укр.) . Процитовано 2 лютого 2024 .
↑ Говорить Київ: сам себе примири, 13 квітня, 49 день війни (укр.) , архів оригіналу за 14 квітня 2022, процитовано 14 квітня 2022
↑ Буняк, Валерія (23 серпня 2024). Телеканал «2+2» запускає новий проєкт «Україна сьогодні» . detector.media (укр.) . Процитовано 12 жовтня 2024 .
↑ Лаврів, Марія (28 лютого 2023). Десять гривень – дрібниця? Ні, це авто для ЗСУ. Як закривати великі збори малими донатами – Ярослава Кравченко та ініціатива «Всі по 10» . ШоТам (укр.) . Процитовано 3 червня 2023 .
↑ ЯРОСЛАВА КРАВЧЕНКО: Про суд з Українським культурним фондом, Маріуполь, Ебаут та Телебачення Торонто (укр.) , процитовано 3 червня 2023
↑ Лариса, Ракша (8 липня 2022). «Всі по 10», «Франка – на фронт», фонд Сергія Притули. Розповідаємо про силу мікродонатів . Bazilik Media (укр.) . Процитовано 3 червня 2023 .
↑ Низовець, Альона (14 вересня 2024). «Підписниця врятувала мені життя». Ярослава Кравченко про вихід з «Ебаут», хейт і цінності . LIGA (укр.) . Процитовано 9 жовтня 2024 .
↑ ТОП-100 людей культури України . nv.ua . Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ #99 в рейтингу «100 найвпливовіших жінок України за версією журналу „Фокус“ 2021» [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine .] // Фокус. — 2021.
↑ Ярослава Кравченко: В державі передбачені пільги та компенсація на поховання людей, але люди цього не знають | UACRISIS.ORG . Український кризовий медіа-центр (укр.) . 4 вересня 2014. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ Женская сотня уходит с Майдана . podrobnosti . 11 липня 2014. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ Я не експертка з гендерної рівності — просто вірю, що у всіх людей мають бути рівні права — Ярослава Кравченко . Громадське радіо (укр.) . Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ Рух HeForShe в Україні оголосив нових адвокатів: ними стали Роман Вінтонів та Ярослава Кравченко . Elle — модный женский журнал . 29 травня 2019. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ Ярослава Кравченко: Нашим жінкам соромно говорити про насильство. Вранці прокинулася в синячках, замазала тоналочкою, пішла на роботу. «Галя, що з тобою?» – «Впала»… Я дуже хотіла б це змінити . www.unian.ua (укр.) . Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 5 квітня 2020 .
↑ Карякіна, Ангеліна (27 березня 2019). Ти 10 років займаєшся театром, а гуглять «Ярослава Кравченко грудь» — театральна менеджерка Ярослава Кравченко . hromadske.ua (укр.) . Процитовано 10 лютого 2024 .
↑ Пилипюк, Софія (15 вересня 2020). «Критика – ознака успіху проєкту». Ярослава Кравченко про «неправильний» фемінізм і гумор . Wonderzine . Процитовано 10 лютого 2024 .