Краковецький-Кочержинський Юрій Олександрович
Ю́рій Олекса́ндрович Краковецький-Кочержинський (26 березня 1924, Бердичів, Житомирська область — 26 серпня 2012, Київ) — доктор технічних наук (1978)[1], професор металознавства (1983)[1][2]. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1980)[1]. Також політолог, публіцист, поет та перекладач, член Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих, голова Українознавчого клубу «Спадщина»[2]. БіографіяКраковецький-Кочержинський Юрій Олександрович народився 26 березня 1924 року в місті Бердичів, Житомирська область[1]. Його батько був першим директором Бердичівського педагогічного технікуму[2]. 1942 року закінчив Харківську школу фабрично-заводського навчання (ФЗН)[2]. Отримав атестат слюсаря. Був учасником Другої світової війни. Після завершення війни вчився у Сибірському металургійному інституті, потім на металургійному факультеті Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1949 році[2]. Потім працював у Інституті чорної металургії АН УРСР[1]. З 1953 по 1979 рік — в Інституті металофізики АН УРСР, після того до 1992 року працював в Інституті надтвердих матеріалів АНУ в місті Київ. Спершу був завідувачем, з 1989 по 1991 рік був провідним науковим спеціалістом, а потім — старшим науковим спеціалістом-консультантом відділу фізично-хімічних основ синтезу надтвердих матеріалів[1]. 2007 року видав книгу «Два шляхи розвитку людства: симбіотичний і паразитичний, відповідні їм етики й екології, або Про природні причини сучасної катастрофи людства й довкілля та засоби її подолання» (2007)[3]. Наукова діяльністьСеред його наукових інтересів є теплофізичне приладобудування та побудова діаграм стану багатокомпонентних систем[1]. Юрій Кочержинський є автором понад 130 наукових праць[2]. Йому належить створення й обґрунтування концепції кристалізації алмазу з метастабільної рідини при високих тисках і температурах[1]. Нагороди
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia