Кранець

Кра́нець^[1] (від нід. krans — «вінок»)^[2] — пристрій, встановлений (тимчасово або постійно) уздовж борту судна і призначений для пом'якшення ударів судна бортом об причал або борт іншого судна. Для кранця використовують дерев'яні бруси, парусинові або плетені з троса мішки, набиті кришеним корком, прядив'яними або синтетичними відходами (рідко піском), циліндричні гумові балони (іноді надувні — пневмокранці). У наш час часто використовуються старі автомобільні покришки.

Традиційно кранці були дерев'яні, тросові або парусинові. У старовинних кораблів (карак) роль кранців виконували зовнішні вертикальні ребра жорсткості — фендерси (англ. fenders, у самій англійській мові вони називаються skids чи skeeds). Найпростішими кранцями можуть служити дерев'яні бруси чи обрізки товстих тросів. Парусинові мають вигляд мішка з парусини, набитого якимось матеріалом (корком, прядивом, синтетичними відходами) і обплетеного каболкою. Кранці рятувальних шлюпок виконуються з корку і також служать для збільшення їхньої плавучості.

Також «кранцями» (зазвичай це слово вживається у множині) називається місце для зберігання снарядів на палубі військового корабля^[1]: запас для перших пострілів з гармат, до подачі боєприпасів з льоху (також відомі як «кранці перших пострілів»). У вітрильному флоті так називали трикутні рамки або канатні кільця на палубах між гарматами, у які укладалися ядра, щоб вони не качалися по палубі.

• 
  Кранці зі старих покришок вздовж бортів буксира
• 
  Циліндричні кранці на причалі
• 
  Кранці у вигляді гумових балонів
• 
  Гумовий кранець у вигляді кулі
• 
  Циліндричні кранці на причалі

• Самойлов К. И. Кранец // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
• Кранцы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кранець