Краснопіль (Бердичівський район)
Краснопі́ль — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 1226 осіб. З 2016 року центр Краснопільської сільської громади. ГеографіяСелом протікає річка Кобилиха, права притока Тетерева. ІсторіяУ давні часи це було доволі велике місто з укріпленим замком (ХIVст)[1][2]. За часів князя К. Острозького тобто кін. XV-поч. XVI славився торгівлею, мав 12 православних церков. Краснопіль потерпав від татарських набігів. Під час одного з них замок було зруйновано, саме місто спалено, мешканців вбито, або взято в ясир[2]. За Люблінською унією 1569 відійшов до Польщі. У 1593 краснопільці брали участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом Косинського. У 1648 році поблизу Краснополя відбувалися бої загонів М. Кривоноса з поляками. За Слободищенським трактатом — містечко у складі Речі Посполитої. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Російської імперії. Спочатку входило до Ізяславського намісництва, від 1797 — до Волинської губернії.[1] У XVIII ст. містечко було власністю польських магнатів Любомирських, доходи з маєтку йшли на утримання збройних формувань князів Любомирських[2]. Деякий час Краснопіль належав князям Павлові та Янушу Сангушкам, які у 1717 році передали його у власність Бартоломея Гіжицького з синами[3]. Бартоломій Ґіжицький-старший (1672–1768), полковник військ коронних, одружений зі Францишкою з Ромерів[4]. У 1751 році (по іншим даним-у 1754) на кошти місцевого власника каштеляна Вишгородського Бартоломея Гіжицького було збудовано костел парафіяльний[5] на честь Діви Марії[2](тепер Архангела Михаїла)[6], у якому знаходилася чудотворна ікона Матері Божої. Храм було побудовано на місці старовинної церкви, яка існувала у Краснополі ще до татарської навали (приблизно з XIII ст)[2]. 1782 року відбувся поділ маєтностей між синами Бартоломія Ґіжицького-старшого. Краснопіль одержав Каєтан, підстолій овруцький (1767), хорунжий житомирський (1779) і київський (1784), маршалок Барської конфедерації Волинського воєводства(1768), засновник першої лінії роду. Він збудував у Краснополі палац архітектура якого поєднувала венеціансько-готичні риси. У палаці зберігались багаті колекції картин, срібла, порцеляни.[1] Маєток успадкувала його донька Саломея, яка внесла Краснопіль як посаг до родини чоловіка – Домініка Оскерка, ротмістра кавалерії та кавалера орденів Орла Білого та св. Станіслава[7]. Близько 1880 р. у нащадків Оскерків Краснопіль придбав Вацлав Мазаракі, одружений з княгинею Станіславою Четвертинською. Станом на 1883 р. у містечку проживало 877 мешканців, 342 буд, 2 церкви, костел, 7 магазинів, 1 ремісників. Власність Вацлава Мазаракі[1] [2]. Кількість парафіян РКЦ у 1883 році налічувала 2928 чол., парафія житомирського деканату РКЦ мала філію у Янушполі (тепер Іванопіль), також були каплиці у Молочках, Стетківцях, Буковцях, Носівці[2]. У 1902 році замість старого костелу коштом Мазаракі був побудований новий мурований. Храм було освячено 29 вересня 1906 року. У 1906 році містечко Житомирського повіту Волинської губернії. Дворів 532, мешканців 2790. Син Вацлава Мазаракі, Едвард Мазаракі, овруцький маршалок, був останнім власником Краснополя. У 1917 р. палац було спалено[8].[9]Костел перетворено на млин, кузню. Під час Голодомору 1932—1933 років загинуло щонайменше 626 жителів села.[1] До наших днів зберігся парк, який має назву «Палац». Костел відновлюється. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1402 особи, з яких 622 чоловіки та 780 жінок.[10] За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1229 осіб.[11] МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]
Відомі люди
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Краснопіль (Бердичівський район)
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
