Країни-ізгої

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2024)

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (березень 2022)

Країни-ізгої (англ. rogue states —«держави-лиходії» або англ. pariah states —«держави-парії») — міжнародно ізольовані^[en] світовою спільнотою політичні режими (та відповідні держави).

Поняття rogue states закріпилося в американській політичній лексиці в 1990-ті роки для позначення державних (політичних) режимів, які розглядаються як антинародні, диктаторські та такі, що представляють загрозу миру, терористичні. Використання цього поняття поширилося у лексиці більшості демократичних країн вільного світу.

Зміст цього визначення розкривається, зокрема, у документі «Стратегія національної безпеки. Вересень 2002» (Стратегія національної безпеки США). Згідно з цим документом «країни-ізгої» (англ. rogue states) характеризуються тим, що правлячі режими цих країн:

• жорстоко поводяться з власним народом, розбазарюють національні ресурси заради особистої вигоди правителів;
• демонструють неповагу до міжнародного права, загрожують сусідам, холоднокровно порушують підписані міжнародні угоди;
• намагаються отримати доступ до зброї масового ураження та іншої передової військової технології для використання як загрози або реальної агресії;
• надають допомогу тероризму в глобальному масштабі;
• відкидають базові людські цінності^[1].

На момент появи виразу «країни-ізгої» на початку 1990-х — список таких держав включав КНДР, Ірак, Іран, Афганістан (за правління талібів), Кубу, Лівію, М'янму, Сирію, Судан.

Зміна політичних режимів, що відбулася внаслідок антидиктаторських народних повстань та громадянської війни в Афганістані, Іраку та Лівії, призвела до того, що США виключили ці країни зі списку.

Зазвичай, до країн-ізгоїв журналісти та політологи зараховують або зараховували такі країни: Іран, Венесуела, Лівія, Сирія, КНДР, Білорусь, М'янма, Болівія, Куба, Зімбабве, Судан, Сомалі.

Наприкінці 1990-х адміністрацією тодішнього американського президента Білла Клінтона вживався більш політкоректний вираз — «держави, що викликають тривогу» (англ. State of concern), однак при Джорджі Буші та Кондолізі Райс знову почало вживатися колишній вираз.

Деякі критики зовнішньої політики США, наприклад, Ноам Чомскі і Жак Дерріда, стверджували, що це формулювання носить пропагандистський характер.

• Вісь зла
• Імперія зла
• Держави — спонсори тероризму

• Безжурні Ізгої // «Літературна газета»
• Правила поведінки диктатора [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Information Portal focusing on «rogue» states (Country Profiles, News)
• Prevent Our Enemies from Threatening Us, Our Allies, and Our Friends with Weapons of Mass Destruction [Архівовано 25 лютого 2008 у Wayback Machine.] — Official White House statement.
• «Rogue States A Handy Label, But a Lousy Policy» The Washington Post, 2000, by Robert S. Litwak (use 'search' to find the article on the huge page)