Кривий Микола Васильович

Кривий Микола Васильович
Кривий Микола Васильович
Народився	19 грудня 1948 (76 років) ; Коболчин, Сокирянський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	журналіст
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Членство	Національна спілка журналістів України
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Криви́й Мико́ла Васи́льович (нар. 19 грудня 1948 — пом. 21 квітня 2025) — український журналіст, літератор, ведучий телепрограм, член НСЖУ (1968), громадсько-політичний діяч. Заслужений журналіст України (2011).Член Національної спілки письменників України (2016).

Біографія

Народився 19 грудня 1948 року в с. Коболчин Сокирянського району Чернівецької області.

Після закінчення школи (1963) навчався у Чернівецькому медичному училищі й співпрацював з газетами «Радянська Буковина», «Молодий буковинець».

У 1965—1967 рр. працював у Кельменецькій районній газеті «Наддністрянська правда»: коректор, літературний працівник, завідувач відділу. У 1967 р. вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка.

З 1972 р. — заступник редактора районної газети «Радянське село» у м. Сторожинець Чернівецької області; з 1973 р.- кореспондент газети «Молодий буковинець» у м. Чернівці; з 1973 р.- інструктор, завідувач відділу обкому ЛКСМ України у м. Рівне; з 1978 — інструктор, консультант, завідувач відділу пропаганди і агітації, згодом ідеологічного відділу обкому Компартії України у м. Рівне; з 1990 р. — головний редактор газети «Фурор», головний редактор телекомпанії «10 канал, ЛТД» у Рівному, відтак — головний редактор ТРК «Сфера ТВ».

Був ведучим популярного телевізійного ток-шоу «Зблизька», автор програми «В обіймах світла». Учасниками його передач були відомі політичні, громадські діячі, письменники, інші знамениті люди. Серед них — Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Олександр Мороз, Борис Олійник, Віталій Коротич.

Помер 21 квітня 2025 року.

Освіта

Коболчинська середня школа.
Чернівецьке медичне училище.
Львівський державний університет.
Вища партійна школа при ЦК КПУ.

Нагороди і почесні звання

Заслужений журналіст України (2011)^[1]
Лауреат літературної премії ім. М. Чабанівського (2011)^[2]

Публіцистичні книги

«Ідеолог — вихователь в умовах перебудови»(1989).
«Що скажем людям?» (1990).

Літературні твори

2005 — «Лінька одужала». — ISBN 966-8883-04-7.
2006 — «Біля чужої криниці». — ISBN 966-8883-16-0.
2007 — «Кумедне дитя».— ISBN 978-966-96738-8-6.
2007 — «Хто вкрав місяць?». — ISBN 978-966-2096-15-6.
2008 — «Снять соненята сни». — ISBN 978-966-2096-27-9.
2008 — «Дядько, що розганяє машини». — ISBN 978-966-2096-33-0.
2008 — «Метелик і Павук». — ISBN 978-966-2096-48-4.
2008 — «Добрий дятел». — ISBN 978-966-2096-47-7.
2008 — «Недопите вино».— ISBN 978-966-2096-39-2.
2008 — «Зарубки на серці». — ISBN 978-966-416-152-4.
2009 — «Шафа для жирафа». — ISBN 978-966-416-180-7.
2014 — «Табу на жінок»: роман. — ISBN 978-966-8179-86-7.
2015 — «Дірка від кохання»: гумор та сатира.
2016 — «Буковина кличе»: нариси, есеї, повість, оповідання.

Джерела

Кривий Микола. Зарубки на серці. — Рівне : Волинські обереги, 2008. — 200 с.
Гусар Ю.С. Кривий Микола Васильович // Дністровий зорепад: штрихи до енциклопедичного словника-довідника "Літературно-мистецька Сокирянщина". — Чернівці : ВІЦ "Місто", 2010. — С. 50-51.
Кривий Микола Васильович // Серцем з Буковиною: імена славних сучасників. — Київ : Світ успіху, 2011. — С. 185. — ISBN ISBN 978-966-8352-61-4.