Кривошея Володимир Володимирович
Професор Володимир Володимирович Кривошея (9 червня 1958, селище Софіївка, Дніпропетровська область — 30 квітня 2015, Київ) — український історик, дослідник ранньомодерної історії України, фахівець з персонального складу та генеалогії українського козацтва. Перший заступник директора Українського інституту національної пам'яті (2012). Перший заступник директора Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» (2014). Доктор історичних наук (2006), професор (2013). Заслужений діяч науки і техніки України (2012). Член президії правління Національної спілки краєзнавців України. БіографіяВолодимир Володимирович Кривошея народився 9 червня 1958 року у селищі Софіївка, що на той час було центром однойменного району у Дніпропетровської області Української РСР, СРСР. У 1973 році Володимир закінчив 8-річну школу, через два роки середню школу у Софіївці. Впродовж 1975—1980 років навчався на історичному факультеті Дніпропетровського державного університету (нині Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара). По завершенню університету Володимир Володимирович відпрацьовував за направленням впродовж 1980—1982 років як вчитель історії і суспільствознавства школи № 8 міста Новомосковськ. Був членом Комсомолу і у 1982—1984 роках працював як його функціонер. 1986 року закінчив дворічний курс Вищої партійної школи при ЦК КПУ після чого два роки був на партійній роботі. 1991 року завершив аспірантуру колишньої партійної школи, яка на той час мала назву «Київський інститут політології і соціального управління». У 1991—1992 рр. працював старшим викладачем Київського інституту політології і соціального управління. У 1992—1995 рр. — керуючий справами малого інформаційно-комерційного підприємства «Центр ділового співробітництва». Працював старшим (1995—2004 рр.), провідним (2004—2006 рр.), головним (2006—2010 рр.) науковим співробітником Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України. З серпня 2010 р. — заступник Голови, з вересня 2010 р. — перший заступник Голови, а з січня 2012 р. — перший заступник директора Українського інституту національної пам'яті. З березня 2013 р. — заступник директора, а з квітня 2013 р. — перший заступник директора Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво». За сумісництвом працював професором кафедри історії України, завідувачем кафедри всесвітньої історії Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини, професором кафедри українознавства Запорізького національного технічного університету, професором кафедри філософії і суспільних дисциплін Київського інституту туризму, економіки і права. Член двох спеціалізованих рад із захисту дисертацій з історичних і політологічних спеціальностей. Член української частини Консультаційного Комітету Президентів України та Республіки Польща, член Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій. Член редколегій багатьох історичних видань. Заступник головного редактора, співредактор часопису «Гілея». Був членом Президії Національної спілки краєзнавців України, членом Української академії наук, Міжнародної академії козацтва. Автор та співавтор 200 наукових праць, зокрема 33 монографій. Був одним з засновників Гетьманського фонду Петра Дорошенка. БібліографіяМонографії
Нагороди
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia