Кримський загін

Кримський загін (Кро) — військовий підрозділ у Добровольчій армії під час громадянської війни в Росії.

Передісторія

1917 рік

24 грудня для роботи з формування частин Добровольчої армії в Криму створено Кримський центр^[1]. При цьому реальну, але нечисленну військову силу представляли «ескадронці», які підкорялися військовому директорові Директорії Кримської народної республіки Джаферу Сейдамету. Коли в січні 1918 року КНР впала під ударами сил Севастопольської ради в Криму почався червоний терор. Офіцери білої орієнтації були масово страчені, решта пішла у підпілля.

З квітня по листопад 1918 німецьке окупаційне командування в Криму (генерал Р. фон Кош) не дозволяло здійснювати на контрольованій території вербування до Добровольчої армії.

Історія

1918 рік

У зв'язку з революцією в Німеччині та очікуваним виідведенням німецьких військ Кримський крайовий уряд восени звернувся до А. Денікіна із проханням про захист Криму від більшовиків. З осені Добровольча армія діяла у Криму легально, з умовою невтручання у цивільне управління.

З 10 жовтня Кримський центр Добровольчої армії включав райони: Севастополь-Балаклава, Сімферополь-Євпаторія, Феодосія-Керч, Ялта та околиці, Алушта та околиці. Начальник центру генерал-майор Барон М. де Боде. Начальник штабу центру полковник К. Дорофєєв (до 29 листопада 1918 р.).^[1]^[2]

29 листопада. Представник Головнокомандувача Добрармії — Начальник центру генерал-майор барон М. де Боде. Начальник штабу центру генерал-лейтенант М. Пархомов.^[1]

На початку грудня Добровольча діюча армія розташовувалась у чотирьох головних групах. Одна з них була кримська. На цьому напрямі вів бойові дії Кримський загін під командуванням генерал-майора барона М. де Боде, що спочатку налічував 1500—2000 осіб і 3-10 гармат, який прикривав Перекопський перешийок і весь півострів Крим, бази та стоянки Чорноморського флоту; він мав служити кадром для формування на півострові Кримського корпусу. Проти корпусу противник мав наступні сили: на ростовському та кримському напрямах діяли повстанські загони під командуванням Н. Махна силою в 5000-6000 осіб і в пониззі річки Дніпро 2000-3000 осіб під командуванням Н. Григор'єва . На території всієї Північної Таврії бешкетували різні загони, які часто займалися грабунком і розбоями.^[3]

19 грудня Кримський центр Добровольчої армії скасовано.^[1]

27 грудня у Криму сформовано Кримсько-Азовський корпус. Командир корпусу генерал-майор барон М. де Боде. Начальник штабу центру генерал-лейтенант М. Пархомов.^[1]

Командування

Командир загону генерал-майор барон М. де Боде (можливо 10.10^[2] до 27.12.1918)^[1]
Начальник штабу загону генерал-лейтенант Д. Пархомов (…-27.12.1918)^[1]

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж http://swolkov.ru/bdorg/index.htm Сайт историка Сергея Владимировича Волкова. Белое движение в России: организационная структура.
↑ ^а ^б http://ru-history.livejournal.com/4062873.html# Живой Журнал. LiveJournal. София де Боде. Часть 1.1.
↑ http://militera.lib.ru/memo/russian/denikin_ai2/4_10.html Деникин А. И. Очерки русской смуты. — Париж, 1921. Том IV. Вооружённые силы Юга России. Глава X. Добровольческая армия и флот. Силы, организация и снабжение.

Література

Гражданская война и военная интервенция в СССР. Энциклопедия. М.: Советская энциклопедия, 1983.
http://militera.lib.ru/memo/russian/denikin_ai2/4_10.html Деникин А. И. Очерки русской смуты. — Париж, 1921. Том IV. Вооружённые силы Юга России. Глава X. Добровольческая армия и флот. Силы, организация и снабжение.