Кримськотатарська автономія![]() ![]() ![]() Кримськотатарська автономія — концепція відновлення національно-територіальної автономії[ru] кримських татар у межах України замість територіальної Автономної Республіки Крим, яку було утворено в 1990-х роках з Кримської області під впливом російських іредентичних рухів, підживлюваних КДБ СРСР та пізніше ФСБ Росії, на межі розпаду СРСР за участі Юрія Мєшкова й командування Чорноморського флоту. Після анексії Криму Росією в 2014 році розглядається як основний з-поміж інших варіантів подальшої долі півострову після його повернення. До визнаної злочинною і незаконною депортації кримських татар 1944 року в Криму існувала національно-територіальна автономія кримських татар. Після їхнього повернення автономію так і не було відновлено. Історія
Питання статусу кримськотатарського народу7 квітня 2017 року у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт закону № 6315, який має визначити статус кримськотатарського народу. У травні 2017 року було створено робочу групу, яка підготувала проєкт змін і доповнень до Конституції України в частині Криму. У березні 2018 року з цього питання відбулася зустріч керівництва Меджлісу з главами дипломатичних місій і акредитованих в Україні міжнародних організацій. Ставлення в Україні до автономії кримських татарЗа даними опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» та Центром Разумкова у 2018 році, показав, що 50 % жителів України підтримують створення Кримськотатарської національної автономії, в той час як тільки 28% респондентів виступають проти такої ідеї. Найбільшу підтримку створення в Криму кримськотатарської автономії висловлюють жителі Західного регіону (56%) та Центру (59%), тоді як на Півдні та на Сході цю ідею схвалюють 36–38%[1][2]. Серед кандидатів у президенти України (2019 — 2024) в підтримку створення кримськотатарської автономії виступають Петро Порошенко[3], Анатолій Гриценко[4], Андрій Садовий[5], Роман Безсмертний[6]. Святослав Вакарчук, голова партії Голос, виступає за надання Криму статусу кримськотатарської національної автономії[7]. Документи
Джерела
Див. також
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia