Кримсько-Кавказький гірський клуб — організація, створена в Україні в 1890 р. з метою[1]
«Всебічного наукового дослідження Таврійських гір і прилеглих до ни передгірь, степів і морей»;
«Заохочення до відвідування і дослідження цих місцевостей ученими, художниками і туристами»;
«Охорони рідкісних гірських видів рослин і тварин, історичних пам'яток і різних визначних об'єктів»
Організація
Кримсько-Кавказький гірський клуб було створено на зразок відомих в Європі так званих альпійських клубів. Вони виникали в Європі для вивчення гірських районів і організації мандрівок не лише учених, но і широких кіл громадськості[2].
Кримсько-Кавказький гірський клуб розпочав свою діяльність 6 травня 1890 р. Однак днем заснування клубу слід вважати затвердження міністром внутрішніх справ його статуту 25 січня 1890 р., після чого було скликано перші збори 15 членів-засновників, на якому обрали тимчасове правління. Спочатку він називався Кримський гірський клуб, адже мав на меті дослідження Кримських гір. Офіційно клуб перебував у віданні міністерства землеробства і державного майна
[3].
Адміністративний центр клубу перебував у Одесі — великому науковому та культурному центрі на півдні України.
За свою більш ніж тридцятирічну історію статут клубу змінювався чотири рази, відображаючи розвиток цілей діяльності та організаційну структуру. З 1905 року він став називатися Кримсько-Кавказькій гірський клуб у зв'язку з ростом інтересів до вивчення Кавказу і появою нових відділень за межами Криму[2].
Першим головою з травня 1890 р. по лютий 1891 р. був граф Микола Якович Ростовцев.
Другим головою був обраний гірський інженер, начальник Гірничого управління Південної Росії в Катеринославі, автор багатьох наукових праць Лев Павлович Долинський (1839–1892). На посту голови він пробув з лютого 1891 р. по червень 1892 р.
Третім головою був директор Російського товариства пароплавства і торгівлі (РТПІТ), випускник Олександрівського ліцею Микола Федорович Фан-дер-Фліт (1840–1896). Він головував з червня 1892 р. по листопад 1894 р. і залишив цю посаду, переїхавши до Петербурга на службу в Міністерство фінансів.
Четвертим головою клубу, що перебував на цьому посту понад 20 років, був Олександр Львович Бертьє-Делагард (1842–1920) — військовий інженер, будівельник, історик, археолог і нумізмат. Олександр Львович був також віце-президентом і фактичним керівником Одеського товариства історії і старовини.
П'ятим головою клубу з квітня 1914 р. став юрист Євген Федорович Молчанов, який займав посаду старшого нотаріуса міста Одеси.
Відділення клубу
Клуб мав декілька відділень.
16 квітня 1891 р. було відкрито Севастопольське відділення, яке займалося виключно організацією екскурсій. Однак з 1897 по 9 квітня 1902 р. діяльність Севастопольського відділення було припинено. Потім воно продовжувало працювати до 1908 р., після чого було закрите.
23 квітня 1891 р. було відкрито Ялтинське відділення.
Катеринославське відділення функціонувало з 22 лютого 1902 р. близько 3-х років.
Гагринське відділення — з 12 квітня 1903 р. по 18 вересня 1908 р.
Бесарабське — діяло з 1903 р. по 21 березня 1910 р.
Бакинське — з 29 травня 1908 р. по 26 січня 1914 р.
Ризьке відділення працювало з 13 жовтня 1911 р. до 1914 р.
Пізніше за інших, 2 серпня 1916 р. було відкрито відділення Кримсько-Кавказького гірського клубу у Феодосії. В ньому було 2 секції: музейно-лекційна та шкільно-екскурсійна.
Клуб щорічно друкував «Записки Крымско-Кавказского Горного Клуба». — Одеса, 1891–1917 рр.[1]
Крымско-Кавказский горный клуб(рос.). Республиканский комитет по охране культурного наследия Автономной республики Крым. Процитовано 10 квітня 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)[недоступне посилання з червня 2019]
