Кримінальне право у Правах за якими судиться Малоросійський народ

Кримінальне право у "Правах, за якими судиться Малоросійський народ" (1743) — це сукупність юридичних норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, та покарання що, застосовуються відповідно до осіб, які скоїли злочин. Розміщені у проєкті зводу законів Гетьманщини XVIII століття.

У період Української держави ("Війська Запорізького") кримінальне право зазнало значних змін .При створюванні кодексу Права за якими судиться Малоросійський народ 1743 р перед Комісією постало нелегке завдання узгодити та звести до певної системи кримінальні (карні) постанови чужих Кодексів, що відрізнялись між собою як з погляду часу так і з основних принципів карної політики, а також необхідність пристосувати цей створювальний Кодекс до тогочасного життя й побуту українців . Немаючи певної провідно ідеї комісія не могла створити свою власну систему, на підставі якої можна було б розподілити запозичені матеріали. Власне тому у Кодексі існує різноманіття засад і поглядів, на підставі яких Комісія ввела в Кодекс норми кримінального права.

Кримінальне право характеризувалося поглибленим розумінням поняття права і справедливості та чіткішим визначенням окремих видів злочинів з покращеною систематизацію. Серед найважливіших рис кримінального права були:

приватноправовий характер (переслідування злочину було в основному приватним);
гуманізація;
певна демократизація (помягшення системи покарання та покращення стану правового становища нижчих груп населення);

У кримінальному праві з'явилися нові поняття пов'язані з ускладненням суспільних відносин і розвитком правових ідей :

зявилося поняття замаху на злочин, що відрізнялося від поняття завершеного злочину;
розрізнялися головний злочинець і співучасники, які у певних випадках видбували меншу кару;
був складений перелік обставин, що виключали або помягшували покарання навіть за умов завершеного злочину ;
було чітко сформульовано поняття рецедиву та ін.;

Поняття злочину було багатогранним, оскільки під злочином розуміли і гріх - порушення Божого права і кривду - завдання майнової шкоди приватній людині. У XVIII ст чітко виходить на перше місце розуміння злочину як свавілля та порушення права гарантованого державою (“самоволіє і презреніє права“) .

1. Види злочинів

Кодекс встановлює три основні види злочинів : Злочин - найважчий вид протиправного діяння ,за яке людина карається найважчим покаранням (переважно смертна кара); Провина - протиправне діяння середнього ступеня , що карається менш жорстокими покараннями; Переступ(проступок) - дрібні правопорушення , за які передбачалися легші покарання;

Види: Проти релігії:

Богохульство Хула на Божу Матір та на Святих;
Ганьба Святого Хреста та ікон;
Відступництво Єресі та розколи;
Чарівництво та чаклунство;

Політичного характеру проти монарха й держави:

Братовбивство чи поранення монарха та його родини;
Державна зрада;

Проти монарха словом та письмом:

образа монарха та його родини;
Зневага царських указів;
Неправдивий доніс;

В присутності монарха або при його дворі:

погроза зброєю та перекривлювання когось із осіб;

Проти послів кур'єрів посланців :

знищення грамот;

Фальшування монети Під час військової служби:

неявка на службу;
напад на приватні маєтки;

Проти суддів та урядовців:

убивство чи напад;

Проти життя і здоров'я людини:

насильство;
замах на вбивство при наїзді;
вбивство - серед видів і кваліфіковані;

Проти особистої свободи :

протиправне ув'язнення когось;

Проти честі:

образа на словах образа;
наклеп при письмі;

Проти моралі:

перелюб / порушення подружньої зради;
ведення вдовою розпусного життя;
намовлення дівчат чи одружених жінок до ведення розпусного життя;
намовляння до викрадення (увоз) чужої дружини за її згодою;
зґвалтування жінки або дівчини;
зґвалтування малолітніх дівчат чи хлопців;
двоє- й троємужство та двоє- й троєжонство;
кровозмішання;
убивство одруженою жінкою або дівчиною власної нешлюбної дитини;
позбавлення життя ще ненародженої дитини;

Проти чужого майна:

Розбій. Під розбієм розумівся ґвалтовний збройний напад на проїжджих або прохожих на публічній дорозі за межами міста чи села та пограбування їх майна;
Грабіж. Під грабіжом розумілося відвере заволодіння чужою річчю з метою привласнення ;
Крадіжки розподілялися на кваліфіковані(крадіж речі вище ціною 20 руб., крадіж здійснений двома або більше учасниками) та звичайні(привласнення чужого майно шляхом викрадення серед дня і вартістю не більше 20 руб.,);

Особливо важкими крадіжками Кодекс вважає:

Розкрадання церкви(святокрадіж);
Викопування мертвих з ціллю обікрасти їх;
Викрадення вільної людини або чужого невільника та продаж у неволю;

Полегшуючі обставини при вимірі кари судом вважається:

голод, нерозуміння карності вчинку внаслідок неповноліття чи душевного недорозвитку або намовляння іншою особою в стані сп'янілості. Також сюди відносяться вчинки спрямовані на навмисне чи ненавмисне пошкодження чужого майна за які в більшості випадків призначалась цивільна відповідальність.

Мета покарання

Метою відплати для кримінального права Гетьманщини була характерна ідея залякування та запобігання від вчинення злочинів злочинцями. Також кримінальному праві було властиве прагнення виправити злочинця за злочин , за яке полягало церковне покарання і у деяких випадках було передбачено інститут умовного припинення виконання вироку.

Система покарання

Поняття права і злочину визначало мету покарання, яке було відплатою за порушення Божого та світського права . Разом з кримінальними покараннями передбачались і покарання маеріального таліон (“око за око “, “зуб за зуб“) а поряд з публічними покараннями - приватні покарання.

Карна система встановлювала у Кодексі такі види покарань :

Смертна кара мала кваліфіковані види (четвертування живого або вже мертвого злочинця, закопування осудженої жінки живою в землю, спалення заживо вогнем ) та прості види (повішення на шибениці, відрубування голови, заливання горла розтопленим оливом, волочіння кіньми мертвої людини );
Тілесні покарання :

Каліцтво: утинання частин тіла; Ганьба: випалення на чолі знаку, публічні побої та биття через ката у стовпа;

Покарання за яке передбачалось позбавлення волі :

в'язниця („сподня“-призначена для утримання злочинців, яким призначалось у покарання страта та ув'язнення у звичайній в'язниці ; максимальний термін утримання у в'язниці - 2 роки) і арешт(тимчасове позбавлення волі через примусове затримання ;максимальний термін арешту - 1 рік і 6 тижнів);

Вигнання (в межах та за межі держави) та заслання (замінялося позбавленням права бути членом громади через вигнання без права повернення);
Позбавлення честі / шельмування (повне позбавлення цивільних і публічних прав, „політична смерть“ або позбавлення почесних прав: оголошення винного „безчесним“, „ошельмованим“ та позбавлення прав займати посади);

Майнові покарання :
- Грошова покута та Конфіскація : Плата на користь потерпілого або його спадкоємців: плата за голову / головщизна, плата за каліцтво / обиду, плата за безчестя, покриття заподіяної шкоди протиправним діянням ;

Покарання дисциплінарного характеру:

Рецедив завжди збільшує кару або загострює її.

Церковне покарання / Епитимія: найпоширенішим було ув'язнення в куну та ув'язнення в монастир;
Покарання здійснене за замах, каралось як доконаний злочин ;
Покарання за співучасть.

Співучасником є той, хто:

спільно з іншими доконує карний вчинок
намовляє іншого на здійснення злочину за матеріальну нагороду
допомагає злочинцеві уникнути покарання
допомагає злочинцеві грошима або іншими способами;

Причини та обставини, що виключають або зменшують покарання:

неповноліття (хлопці до 16 років, дівчата до 13 років);
природні дефекти розумового розвитку;
вчинок який здійснений без наміру;
не карається: вбивство мужем адультера (коханця дружини) та господарем пійманого злочинця;
у випадку необхідної оборони;