Крошицький Михайло Павлович

Крошицький Михайло Павлович
Крошицький Михайло Павлович
Ім'я при народженні	рос. Михаил Павлович Крошечкин-Крошицкий
Народився	17 листопада 1894; Севастополь
Помер	4 квітня 1972 (77 років); Москва, СРСР
Поховання	Меморіальне братське кладовище радянських воїнів
Країна	СРСР
Діяльність	художник, музейник
Alma mater	Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв
Галузь	мистецтвознавство, Історія
Заклад	Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького; Воронцовський палац; Воронезький обласний художній музей імені І. М. Крамського; Кримське художнє училище імені Миколи Самокиша
Посада	директор музеюd
Науковий керівник	Маковський Володимир Єгорович
Відомі учні	Максимушкіна Віра Олександрівна; Береговий Олександр Іванович; Гусаренко Леоніда Львівна; Гаврилюк Микола Степанович; Драгомирова Ніна Степанівна; Прохорова Ніна Павлівна; Бакаєв Сергій Іванович
Членство	СХ СРСР
Відомий завдяки:	організацію художніх музеїв в містах Воронеж, Сімферополь та Севастополь, рятування творів мистецтва з Севастополя в роки війни
Нагороди	;

|портрет=

Крошицький Михайло Павлович (17 листопада, 1894, Севастополь — 4 квітня, 1972) — художник, музейний працівник, рятувальник творів мистецтва Севастопольського художнього музею імені Крошицького в роки німецько-фашистської навали. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1956).

Біографія

Народився 17 листопада, 1894 в Севастополі.
В бурхливі роки 1915–1918 був вільно приходящим студентом Академії мистецтв.
У роки громадянської війни і після неї працював художником та викладачем.
У 1927–1929 рр. науковий співробітник Севастопольської картинної галереї.
У 1930-ті рр. — організатор і перший директор Воронезького обласного музею образотворчих мистецтв.
Повернення в Севастополь, де працює директором картинної галереї з 1939 по 1958 рр.
У 1941 р. організував евакуацію найкоштовніших творів мистецтва з Севастополя у Сибір в місто Томськ, чим врятував 1.200 творів від грабежів та знищення. Будівля ж галереї в Севастополі в роки війни 1941–1945 постраждала від пожежі. У 1956 р. домігся повернення евакуйованого майна в Севастополь.