Крупелларій

Зовнішні зображення
	Статуетка з Версіньі і графічна реконструкція вигляду крупелларія на її основі
	Статуетка з Версіньі
	Альтернативна сучасна реконструкція крупеллярія

Крупелла́рій або крупелля́рій (лат. crupellarius мн. crupellarii) — тип давньоримського гладіатора у важких обладунках імперських часів, початково галльського походження^[1]. Вони є погано дослідженим типом гладіаторів, невеличку згадку про крупелларіїв можна знайти лише у Тацита.

Термін крупелларій має кельтське походження^[2], від галльського дієслова crup, що означає «підтягнути», «зміцнити» і також «зробить безсилим, таким що пересувається з трудом»^[3].

Зовнішній вигляд крупелларія можна уявити завдяки знайденій у Франції, у місті Версіньї, бронзовій статуетці, датованій I-м сторіччям н. е. (зараз знаходиться у музеї Жанни д'Абовіль^[fr][4]), яка схожа на опис крупелларіїв у Тацита. Згідно з німецьким дослідником Маркусом Юнкельманом^[en] вона дійсно зображує саме крупелларія^[5]. З іншого боку, існує припущення, що статуетка зображує андабата — гладіатора, якій бився усліпу, у глухому шоломі, який не мав щілини для огляду; оформлення шолома допускає таке трактування^[4]. Фігурка воїна одягнута у пластинчатий обладунок, схожий на легіонерський панцир лорика сегментата, пластинчаті наручні (маніка), набедреники та поножі. На голові він має шолом циліндричної форми, усіяний невеличкими отворами, схожий на середньовічний лицарський великий шолом^[6]. У сучасних реконструкціях крупелларію також додаються щит і меч, не загадані у Тацита, або меч у одній руці і кинджал у другій (графічна реконструкція Пітера Денніса для книжки «Гладіус» (англ. The Gladius)^[7]).

Перша і єдина згадка про крупелларіїв в античних джерелах знаходиться в «Анналах» римського історика Тацита. У третій книзі твору він описує, як у 21 році н. е., під час правління другого римського імператора, Тиберія, галльські племена треверів^[en] яких очолив Юлій Флор^[fr], і едуїв, очолюваних Юлієм Сакровіром^[fr], підняли проти римлян повстання галльських боржників. Серед інших повсталих едуев Тацит згадує важко захищених галльських гладіаторів, які мали назву крупелларіїв. Вирішальна сутичка едуїв з римським військом відбулася поблизу Авґустодуна^[fr] (сучасний Отен у Франції); крупелларіїв Сакровір зробив основою свого бойового порядку — вони стали у центрі попереду, усі інші розташувались обабіч і позаду. Саме крупелларії чинили найбільшій спротив римлянам, вони були настільки невразливі для зброї, що легіонерам довелося застосувати сокири і мотики (кайла) щоб їх подолати:

	43. ...Всього у нього зібралося сорок тисяч, з яких одна п'ята мала зброю римського зразка, а в решти були лише пращі, ножі і таке інше озброєння, яким користуються мисливці. До них було долучено призначених для ґладіаторських ігор рабів, за звичаєм племені закутих у щільні залізні лати; так звані крупелларії, вони були мало придатні для нападу, натомість невразливі для завдаваних ворогом ударів. … 46. …Розгром едуїв трохи затягнули латники, бо їхні обладунки не пробивалися ні списами, ні мечами; а втім, воїни, вхопивши сокири і кайла, так наче вони розвалювали мур, почали вдаряти ними по панцирах; інші за допомогою кілків та вил звалювали ці важкі брили на землю, і вони, мов мертві, нерухомо лежали на землі, без будь-яких спроб звестися.
— Аннали III, 43; 46[8]

Існує припущення, що Тацит мав на увазі тип гладіатора, що звався «галл», але цей гладіатор не мав дуже важкого обладунку, як і мірмілон, в якого згодом трансформувався «галл»^[9].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Crupellarii

• Junkelmann M. Das Spiel mit dem Tod. — Mainz am Rhein, 2000.
• Носов, К. С. Гладиаторы. — М. : Эксмо, 2010. — 224 с. — ISBN 9785699413171.
• Корнелій Таціт. Аннали : З часів відходу божественного Авґуста / Кислюк О. І. (переклад з латинської). — К. : Український письменник, 2013. — 700 с. — ISBN 9789665793878.