З 1918 фінал Кубку не проводився єдиний раз — у 1992. Тоді перед півфінальною грою між «Бастією» та «Марселем» звалилася трибунастадіону «Арман-Сезарі». Загинули 15 людей і більше 1500 були поранені. Перегравання півфіналу та фінал проти «Монако» вирішили не проводити.
У Кубку мають право брати участь професійні футбольні клуби, а також аматорські футбольні клуби. Переможець Кубка перед початком наступного сезону грає з чемпіоном Франції в Суперкубку[1] і отримує право виступити в Лізі Європи[2].
Кубок Франції — перехідний приз. Замість перехідного призу вручається його копія.
Історія
Кубок був створений після Першої світової війни і був названий на честь Шарля Симона — футболіста і одного з засновників Федерації футболу Франції, який помер на війні.
З 1927, Президент Франції завжди відвідує фінал кубка і вручає трофей капітану команди-переможниці. Гастон Думерг був першим французьким президентом, який брав участь у церемонії.
Турнір складається з трьох етапів: з регіонального попереднього раунда, з національного попереднього раунда та фінального етапу (матчі з 1/32 фіналу) на якому до розіграшу доєднуються команди Ліги 1.
↑У випадку, якщо одна команда виграє і чемпіонат, і Кубок Франції, другою командою-учасницею Суперкубка стає срібний призер чемпіонату.
↑У випадку, якщо переможець Кубка вже завоював право на виступ у кваліфікації або групової стадії Ліги чемпіонів, право виступу в Лізі Європи передається фіналісту розіграшу Кубка Франції.
↑ абФутбольний клуб «Тулуза», заснований у 1937, припинив існування 1967 року. Сучасний однойменний клуб «Тулуза» не є його правонаступником