Кузнецова Галина Миколаївна

Кузнецова Галина Миколаївна
Народилася	10 грудня 1900(1900-12-10) Київ, Російська імперія
Померла	8 лютого 1976(1976-02-08) (75 років) Мюнхен, ФРН
Країна	Російська імперія  США
Діяльність	російська поетеса та письменниця, мемуаристка
Сфера роботи	поезія[1]
Знання мов	російська[2]
Мова творів	російська
Жанр	мемуари

|опис зображення= |вікісховище=

Галина Миколаївна Кузнецова, у шлюбі Петрова (нар. 10 грудня 1900, Київ, Російська імперія — пом. 8 лютого 1976, Мюнхен, ФРН) — російська поетеса і письменниця, мемуаристика.

У 1918 році закінчила в Києві першу жіночу гімназію Плетньової, а в 1920 році разом з чоловіком, білим офіцером, переїхала до Константинополя, потім перебралася в Прагу, а в 1924 оселилася в Парижі.

Писала вірші і прозу, починаючи з 1922 року. Її публікації почали з'являтися в часописах «Новий час», «Посів», «Ланка» «Сучасні записки», їх помітила критика (В'ячеслав Іванов, Георгій Адамович та ін.).

У 1926 році через Модеста Гофмана познайомилася з російським письменником Іваном Буніним, у них почався бурхливий роман. Галина Кузнецова роз'їхалася з чоловіком і зійшлася з Буніним.

З 1927 року жила разом з сім'єю і домочадцями Буніна в Грассі у Франції.

У 1933 році вступила в любовний зв'язок з сестрою Федора Степуна Маргаритою (1895–1971)^[3], в 1934 поїхала до неї в Німеччину.

У 1941 — 1942 роках жінки знову жили в сім'ї Буніна.

У 1949 вони переїхали до США, працювали в російському відділі ООН, в 1959 були разом з відділом переведені до Женеви, закінчили життя 1976 року в Мюнхені^[4].

Вірші і проза Кузнецової продовжували публікуватися в найбільших емігрантських виданнях — «Сучасних записках», «Новому журналі», «Повітряних шляхах».

У 1967 році у Вашингтоні був опублікований її «Граський щоденник», який вона вела в 1927 — 1934 роках. Він став не тільки змістовним історико-літературним джерелом, а й помітним явищем літератури, головною книгою авторки — так чи інакше, нічого кращого Галина Кузнецова не створила. За мотивами книги знято художній фільм Олексія Учителя «Щоденник його дружини» (2000), який отримав велику популярність і нагороджений рядом премій.

Близькість до Буніна визначає поезію і прозу Кузнецової, так само як і її місце в російській літературі. Вельми однорідні вірші Кузнецової присвячені природі; ясні, гарні замальовки меланхолійні за настроєм. Її проза бідна подіями, рефлективна і завжди пов'язана зі спогадами. З тонким психологічним чуттям описані нею стосунки між людьми в перші роки після перевороту і втечі з Росії.

• Утро, Paris, 1930 (сборник рассказов)
• Пролог, Paris, 1933 (роман)
• Грасский дневник. Вашингтон: Viktor Kamkin, 1967
• Грасский дневник. Париж, 1974
• Грасский дневник. Рассказы. Оливковый сад. М.: Московский рабочий, 1995
• Грасский дневник. М.: АСТ-Олимп, 2001
• Женская проза русской эмиграции / Сост. О. Р. Демидова. СПб.: Рус.христиан. гуманитар. ин-т, 2003.
• Бунин и Кузнецова. Искусство невозможного: Дневники, письма/ Сост. О.Михайлов. М.: Грифон, 2006
• Пролог. СПб: Изд-во Міръ, 2007
• Грасский дневник/ Составление, вступительная статья, комментарии О. Р. Демидовой. СПб.: «Міръ», 2009

• Степун Ф. Встречи. М.; СПб., 1995.
• Мельников Н. Г. Кузнецова Галина Николаевна // Литературная энциклопедия русского зарубежья, 1918—1940 : в 4 т. / РАН Ин-т науч. информации по общественным наукам ; гл. ред. А. Н. Николюкин. — 2-е изд. — М. : РОССПЭН, 1997. — Т. 1 : Писатели русского зарубежья. — С. 225—227. — ISBN 5-86004-086-5 (т. 1).
• Устами Буниных: Дневники Ивана Алексеевича и Веры Николаевны Буниных и другие архивные материалы: в 2 т. / ред.-сост. Грин М.; предисл. Мальцева Ю. — Мюнхен: Посев, 2005.
• Духанина М. «Монастырь муз». К истории творческих и личных взаимоотношений Г. Н. Кузнецовой, И. А. Бунина, Л. Ф. Зурова, В. Н. Муромцевой-Буниной, М. А. Степун [Архівовано 12 грудня 2021 у Wayback Machine.].
• Батшев В. Писатели русской эмиграции. Германия, 1921—2008: Материалы к биобилиографическому словарю // Литературный европеец. — Франкфурт-на-Майне, 2008. — С. 145—146.