Кузнєцов Юрій Миколайович
Кузнєцов Юрій Миколайович — професор, доктор технічних наук, заслужений винахідник УРСР, заслужений працівник народної освіти України, заслужений викладач НТУУ «КПІ», Doctor Honoris Causa ТУ-Габрово, віце-президент ГО «Національна АН вищої освіти України». Автор більше 1000 наукових робіт, 65 книг, понад 400 винаходів, корисних моделей, промислових зразків, творів науки та «ноу-хау», 2 стандартів СРСР на затискні і подавальні цанги (ГОСТ 2876-80, ГОСТ 2877-80), 8 керівних матеріалів та технічних умов (ТУ) з проектування і виготовлення цангових і безцангових затискних патронів нових конструкцій. БіографіяКузнєцов Юрій Миколайович народився 24 червня 1940 року в м. Херсон (Україна) у родині військового. 1957 р. після закінчення зі срібною медаллю Київської середньої залізничної школи вступив на механіко-технологічний факультет Одеського політехнічного інституту. У 1959 р. перевівся до Київського політехнічного інституту (КПІ), механіко-машинобудівний факультет якого закінчив 1962 за спеціальністю «Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти». Усі подальші роки його трудової діяльності пов'язані із КПІ: асистент, аспірант, старший викладач, доцент, професор кафедри металорізальних верстатів (сьогодні — конструювання верстатів і машин). 1969 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження і розробка цангових затискних і подавальних патронів токарних автоматів». 1984 у МДТУ ім. Баумана (Москва) захистив докторську дисертацію на тему «Синтез затискних механізмів пруткових автоматів» (офіційні опоненти професори, доктори технічних наук Антон Михайлович Дальський, Валентин Ервінович Пуш, Олексій Іванович Федотов). З 1962 р. розробив навчальні програми та підготував нові навчальні курси з металорізальних верстатів, зокрема курси «Експлуатація верстатів», «Ергономіка та основи художнього конструювання верстатів», «Верстати-автомати й автоматичні лінії», «Верстати з ЧПУ та верстатні комплекси», «Цільові механізми верстатів-автоматів та верстатів з ЧПУ», «Конструювання верстатів і машин». Наприкінці 70-х рр. поставив і тривалий час викладав нові дисципліни «Основи наукових досліджень» та «Основи технічної творчості» з лабораторно-практичними заняттями до них і курсовою роботою, які його учні викладають досі. Наприкінці 90-х років — на початку 2000-х підготував навчальні програми, читав лекції для бакалаврів, спеціалістів та магістрів різних спеціальностей не лише в НТУУ «КПІ», а також на запрошення інших ВНЗ України (Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя, Херсонський національний технічний університет (ХНТУ), Волинський інститут економіки та менеджменту, Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, Житомирський національний технічний університет). Запровадив нові дисципліни, зокрема такі: «Основи патентознавства й авторського права» (пізніше «Патентознавство й авторське право»), «Теорія і практика технічної творчості» (пізніше «Теорія розв'язання творчих завдань»), «Інтелектуальна власність», «Робототехнічні системи і комплекси фармацевтичних та мікробіологічних виробництв», «Технологічне обладнання з паралельною кінематикою», «Стандартизація і сертифікація фармацевтичних і мікробіологічних виробництв». Написав більше 40 підручників і навчальних посібників з різних дисциплін. 1977 р. у межах довготермінового міжнародного договору про співробітництво між КПІ та ВМЕІ — Габрово (Болгарія) Кузнєцов Ю. М. читав лекції з курсів «Верстати-автомати», «Технологія обробки деталей на верстатах з ЧПУ» у Габровському вищому машинно-електротехнічному інституті (сьогодні ТУ-Габрово) і понад 40 років є відповідальним виконавцем від Української сторони. Як спеціаліст, викладач і науковець надає науково-методичну допомогу спорідненим кафедрам технічних університетів міст Луцька, Кіровограда, Тернополя, Херсона, Черкас, Чернігова. З 2002 р. протягом 6 років був головою Державної екзаменаційної комісії з технології машинобудування у ХНТУ (Херсон). З 1971 по 1976 р. був науковим керівником студентського конструкторського бюро механіко-машинобудівного факультету КПІ, у якому виконувались госпдоговірні роботи зі створення, модернізації та дослідження механізмів і вузлів верстатів для різноманітних підприємств СРСР. Сьогодні Кузнєцов Ю. М. продовжує трудову і науково-педагогічну діяльність і присвячує її розвитку верстатобудування і вищої освіти, а також своїй родині. Наукові досягненняКузнєцов заснував наукову школу за чотирма напрямками: 1) з синтезу й аналізу затискних механізмів, обладнання автоматичного маніпулювання різними об'єктами та технологічного оснащення для металорізальних верстатів і гнучких виробничих систем; 2) зі створення верстатів-автоматів, верстатів з ЧПУ, верстатних комплексів нового покоління на модульному принципі, у тому числі з механізмами паралельної структури для високошвидкісної та прецизійної обробки, роботів і роботехнічних систем нового покоління на модульному принципі; 3) з проблем науково-технічної творчості (креатології) та інтелектуальної власності; 4) з еволюційного і генетичного синтезу антропогенних систем. Кузнєцов Ю.М. розробив спеціалізований диференційно-морфологічний метод пошуку нових технічних рішень у галузі затискних механізмів на рівні винаходів. Створені ним та його учнями нові високоточні подвійного затску, самоналаштовувальні, самоналаштувальні, швидкопереналагоджувальні та широкодіапазонні затискні патрони серійно запроваджені на токарно-револьверних верстатах моделей 1К341, 1Г340Г, 1В340Ф30 (ВАТ «Беверс», м. Бердичів) і на багатошпиндельних токарних автоматах (ВАТ «Веркон» м. Київ, ВАТ «Верстатоуніверсалмаш», м. Житомир) та ін. За допомогою самоналаштовувальних цангових патронів (кандидатські дисертації Вачева А. А.. Сидорка В. І., Іванюка І. О. та інших), у яких реалізовано новий принцип затискання, було вирішено проблему затискання гарячекатаних прутків на токарних автоматах. Ці патрони широко використовувалися на підприємствах країн колишнього СРСР та Болгарії. Щоб прискорити запровадження своїх винаходів, у 1990 р. Кузнєцов Ю. М. створив науково-запроваджувальне підприємство ТОВ «ЗМОК» («Затискні механізми та оснащення Кузнєцова»). Разом з науковцями Хуазонського університету науки і техніки м. Ухань (Китай) побудував у м. І Тан провінції Шандун завод «Патрон — BTL» з виробництва самозатискних клинових свердлувальних патронів. Під керівництвом Кузнєцова Ю. М. було сформовано другий науковий напрямок зі створення верстатів-автоматів, верстатів з ЧПУ та верстатних комплексів нового покоління на модульному принципі та їх вузлів. В цьому напрямку захистили докторські дисертації Кальченко В. І., Крижанівський В. А., Данильченко Ю. М. та кілька кандидатських дисертацій (Кожевніков В. Г., Мірошниченко С. В., Самойленко О. В., Аль-Рефо І. Ф., Ель-Дахабі Ф. В., Аль-Даббас Хасан. Хамуйєла Т. О. та інші). У 80-і рр. був науковим керівником госпдоговірної та держбюджетної тематики у співробітництві з Київським та Житомирським верстатобудівними заводами зі створення токарних багатошпиндельних багатоцільових верстатів з ЧПУ на модульному принципі. За безпосередньої участі Кузнєцова Ю. М. був створений перший у світі двохпозиційний напівавтомат з супортами для обточування природних алмазів моделі ПОА-1К, що надалі мало розвиток при створенні, модернізації та активному контролі запровадження верстатів для обточування кристалів на діамантових і ювелірних фабриках колишнього СРСР. З 2000-х рр. проводиться інтенсивна робота зі створення верстатів з паралельною кінематикою та реалізації запропонованої Кузнєцовим Ю. М. концепції гібридних каркасно-оболонкових компоновок верстатів і верстатних систем з механізмами паралельної структури на агрегатно-модульному принципі. У цьому напрямку захистили докторську дисертацію виконують Дмитрієв Д. О., Редько Р. Г. і кандидатські — Подольський М. І., Фіранський В. Б., Степаненко О. О. Підготували кандидатські дисертації Кеба П. В. і Олійник К. О. Багато докторів та кандидатів технічних наук у своїх дисертаціях використовували сучасні методи пошуку нових технічних рішень і сприяли заснуванню третьої наукової школи (докторські дисертації Луціва І. В. [Архівовано 18 грудня 2019 у Wayback Machine.], Шевченко О. В., Настасенко В. О.), яка розвинулася наприкінці 90-х. В 1998 р. Кузнєцов Ю. М. розробив концепцію підготовки інтелектуальної еліти у ВНЗ України. Підготував навчальні програми для магістрів і спеціалістів, видав підручник «Патентознавство та авторське право» і декілька навчальних посібників з нових дисциплін, у тому числі для нової спеціальності «Інтелектуальна власність». По четвертому напрямку підготував в 2017 р.першого на африканському континенті (Ангола) д.т.н. Хамуйєлу Ж.А Герру .(тема «Генетико-морфологічний синтез затискних патронів»). Учасник міжнародних технічних ярмарок у Болгарії (Пловдив), Німеччині (Лейпциг), Польщі (Познань), Південній Кореї (Сеул). Організатор і член оргкомітету багатьох науково-технічних конференцій. Засновник наукової школи «Інноваційний синтез верстатів, верстатних систем та їх механізмів». Керівник наукової групи ММІ-05 «Створення малогабаритного обладнення з комп’ютерним керуванням на модульному принципі» і гуртка «Верстати та машини різного призначення на модульному принципі» (інженерне спрямування). УчніПідготував 13 докторів та 44 кандидатів технічних наук для України, Болгарії, В'єтнаму, Йорданії, Лівану та інших країн. Як засновник визнаного у країнах СНД та Болгарії першого напрямку наукової школи із затискних механізмів та технологічного оснащення підготував більше 20 кандидатів і докторів технічних наук для України, Болгарії, Лівану, Йорданії, В'єтнаму та шншіх країн, серед яких доктори технічних наук Вачев А.А., Нагорняк С.Г., Сидорко В.І. та кандидати технічних наук Ахрамович В.М., Барсук В.І., Волошин В.Н., Дементьєв В.І., Іванюк І.О., Кушик В.Г., Литвин О.В., Нгуєн Ба Фук, Проскуряков К.І., Сяров С.П., Судьїн Ю О., Торба В.В., Хамуйєла Т.О., Ель-Дахабі Ф.В., Аль-Рефо І.Ф., Валід Алі Хуссейн Р., Недєлчева П.М., Юрчишин О.Я. та інші. У напрямку розвитку теорії затискних механізмів виконують докторські дисертації його учні Волошин В.Н. і Недєлчева П.М. За другим напрямком захистили докторські дисертації Данильченко Ю.М., Кальченко В.І., Шевченко А.В. і кандидатські — Дускарєв Н. (Узбекистан), Іванов Г.І. (Болгарія), Мірошниченко С.В., Скляров Р.А, Гумінов В.В. За час викладання у КПІ підготував кілька тисячі інженерів-верстатобудівників, серед яких Кальченко В. М. — колишній генеральний директор Київського верстатобудівного об'єднання ім. Горького, заступник міністра верстатобудівної промисловості СРСР, президент національної компанії «Укрверстатоінструмент», а потім національної компанії «росстанкоінструмент»; Ципоренко В. А. — президент компанії «Укрверстатоінструмент»; Масол І.В. — голова правління ВАТ «Росток»; Сидорко В.І. — заступник генерального директора інституту надтвердих матеріалів ім. В.Н. Бакуля; Гальчевський А.Н. — колишній генеральний директор Київського заводу «Арсенал»; Безручко А.Н. — віце-президент ВАТ «Веркон»; Ляшенко Ю.І. — перший проректор академії податкової служби України і багато інших керівників підприємств та організацій. Громадська діяльністьКузнєцов Ю.М. проводить активну громадську діяльність. Протягом багатьох років він був головою ради новаторів Жовтневого району м. Києва, членом експертної ради при ВАК України, членом секцій машинобудування товариства «Знання» НТО Машпром і Північно-Західного наукового центру АН СРСР, членом Міськкому профспілок галузі, головою комісії нормування праці та зарплатні профкому КПІ, членом Комітету народного контролю КПІ, членом редакційної ради видавництва «Техніка» і редколегій низки збірників, лектором республіканського значення, членом науково-методичної ради зі спеціальності «Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти» ВМК Міністерства вищої та середньої освіти СРСР, членом Комітету з державних премій у галузі науки і техніки. Сьогодні є головою експертно-консультаційної комісії з питань інтелектуальної власності при департаменті науки й іноватики НТУУ «КПІ», науково-методичної комісії Міністерства освіти та науки України з інженерної механіки, членом спеціалізованих вчених рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій, академіком-секретарем загальнотехнічного відділення АН вищої освіти України, а згодом віце-президентом цієї АН (сьогодні ГО «Національна АН вищої освіти України»). Відзнаки і нагороди1991 — «Заслужений винахідник УРСР». 1995 — обраний Академіком АН вищої школи України[1]. 1998 — «Заслужений працівник народної освіти України» та «Заслужений викладач КПІ». 2002—2007 — віце-президент АН вищої школи України. 2003 — «Doctor Honoris Causa ТУ — Габрово»[2]. 2003, 2006 — подяки Київського міського голови. 2004, 2010, 2019 — тричі лауреат академічної нагороди Ярослава Мудрого. 2005, 2018, 2022 — лауреат академічної нагороди Святого Володимира, кавалер Ордена Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого І, ІІ і ІІІ ступеннів. 2005, 2012, 2017 — переможець Всеукраїнських конкурсів «Винахідник-2004», «Винахідник-2011», «Винахідник-2016». 2007—2017 — переможець щорічних конкурсів НТУУ «КПІ» «Викладач-дослідник 2006—2016». 2014 — обраний діючим членом (академіком) міжнародної АН і інноваційних технологій 2016 — лауреат академічної нагороди (медаль «За успіхи в науково-педагогічній діяльності») 2016 — міжнародна нагорода Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO) — золота медаль «Видатний винахідник» 2017 — лауреат академічних нагород (медалі Івана Пулюя і Миколи Івановича Дубини) 2024 - нагорода-медаль «За самовіддане служіння КПІ ім. Ігоря Сікорського» Має урядові нагороди: медалі «1500-річчя Києва», «Ветеран праці», золоту та срібну медалі ВДНГ СРСР, дипломи ВДНГ УРСР, почесні грамоти Міністерства освіти і науки України, адміністрації м. Києва, нагрудні знаки «Винахідник СРСР», «Творець» та ін. За конкурси на найкращі навчальні посібники, дипломні проекти нагороджений дипломами I і II ступеня АН вищої освіти України та НТУУ «КПІ». Книжкові виданняМонографії і довідники
Підручники
Навчальні посібники
Огляди
Інше
Виноски
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia