Кузьма Любомир-Роман

Кузьма Любомир-Роман
Кузьма Любомир-Роман
	«Автопортрет», 1954
Народження	24 травня 1913 ; Біле, Перемишлянський район, Львівська область, Україна
Смерть	8 березня 2004 (90 років)
	Таннерсвілл, Ґрін, Нью-Йорк, США
Країна	Австро-Угорщина; Польська Республіка; США
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Львівський університет (1937) і Академія образотворчих мистецтв у Варшаві (1939)
Вчитель	Федюк Микола Іванович і Зигмунд Радницький
Діяльність	мистецтвознавець, художник, педагог
Член	Спокій, Українська спілка образотворчих мистців і Об'єднання митців-українців в Америці
Роботи в колекції	Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

Любомир-Роман Кузьма́ (англ. Lubomyr Kuzma; 24 травня 1913, Біле — 8 березня 2004, Таннерсвілл) — американський мистецтвознавець, художник і педагог українського походження. Член Об'єднання митців-українців в Америці (його голова у 1954—1973 роках).

Життєпис

Народився 24 травня 1913 року в селі Білому (нині Львівський район Львівської області, Україна). Упродовж 1923—1931 років навчався у класичній гімназії у Львові, водночас у 1927—1931 роках брав приватні уроки з малювання у художника Миколи Федюка^[1]. Освіту продовжив здобувати на біологічному факультеті Львівського університету, який закінчив у 1937 році, водночас навчався у художників Зигмунда Радницького та Владислава Ляма^[2]. У 1938—1939 роках навчався у Варшавській академії мистецтв, належав до варшавської групи «Спокій»^[1].

Після закінчення Другої світової війни протягом 1946—1948 років перебував у таборах для переміщених осіб у Берхтесгадені та Мюнхені, був членом мюнхенської Української спілки образотворчих мистців^[1].

З 1949 року — у Сполучених Штатах Америки, де спочатку оселився у Нью-Йорку, згодом у Таннерсвіллі^[3]. Упродовж 1956—1964 років викладав рисунок, малярство та історію мистецтва у власній мистецькій школі; у 1964—1968 роках — викладав історію українського та світового мистецтва в Школі українознавства в Нью-Йорку^[2].

Помер у Таннерсвіллі 8 березня 2004 року.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису (у жанрах натюрморту, пейзажу, портрета), станкової і книжкової графіки. У техніках олії, темпери, енкаустики, акварелі, пастелі писав реалістичні картини з елементами сюрреалізму. Серед живописних робіт:

«Міський пейзаж» (1940-ві);
«Квіти» (1940-ві);
«Дівчина за читанням книги» (1940-ві);
«Діти» (1940-ві);
«Автопортрет» (1943; 1950, полотно, олія; 1954, картон, темпера);
«Вечір» (1947);
«Отара» (1947);
«Мати» (1950-ті);
«Дружина» (1950-ті);
«Місячна ніч» (1950-ті);
«Осінні плоди» (1950-ті);
«Ноктюрн» (1950-ті);
«Червоний кущ» (1950-ті);
«Дах» (1956);
«Водяні лілеї» (1957);
«Червона паприка» (1958);
«Танцюристка та хореограф Олена Ґердан-Заклинська» (1960-ті);
«Смерть партизана» (1960-ті);
«Зоя Полевська» (1962);
«Тарас Шевченко пише поему» (1962);
«Концерт» (1962);
«І. Кордуба» (1962);
«Л. Пришляк» (1962);
«Вечірня елегія» (1962);
«Дитина на фермі» (1962);
«Дружина з кішкою» (1962);
«Сходять тюльпани» (1962);
«Гарбузи» (1963);
«Діти над морем» (1964);
«Гетьманівна» (1967, полотно, олія);
«Зеня Кордуба» (1967, полотно, олія);
«Гриби на пеньку» (1967);
«У метро» (1970-ті);
«Черевичок дитини» (1976);
«Гаунтен» (1977);
«Крокуси» (1980-ті, полотно, олія);
«Іриси» (1992, картон, темпера, енкаустика).

Оформив збірки нарисів «Багато неба» (1954) і роман-хроніку «Хрещатий Яр» (1956) Докії Гуменної, книгу «По рідному краю» Дмитра Дорошенка^[2].

Брав участь у мистецьких виставках з 1938 року^[2], зокрема перебуваючи у Німеччині у 1947 році виставляв свої картини «Вечір» та «Отара» у Берхтесгадені, а також 1 948 році під час Тижня української культури в Мюнхені^[1]. Виставлявся в Торонто, Парижі^[3]. Персональні виставки провів у Нью-Йорку у 1961, 1964, 1975, 1994, 2003 роках, Воррені у 1976, 1983 роках^[2].

Деякі роботи художника зберігаються в Національному музеї (близько 40 картин^[3]) та Палаці мистецтв Омеляна і Тетяни Антоновичів у Львові, Українському музеї Наукового товариства імені Тараса Шевченка в Америці у Нью-Йорку^[2].

Автор мистецтвознавчих досліджень про творчість Олександра Архипенка, Михайла Мироша, Сергія Литвиненка, Ярослави Геруляк та інших. 2012 року у львівській антології «Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва: українська теоретична думка XX століття» вміщено його статті «Сучасне чи модерне мистецтво?», «Світовий комунізм і модерне мистецтво» та інші^[2].