Культурна компетентність

Культурна компетентність (англ. Cultural Competence) — це здатність окремої особи або організації ефективно взаємодіяти з представниками інших культур, розуміти їхні цінності, норми поведінки, світогляд і мову спілкування. Це поняття є ключовим у міжкультурній комунікації, освіті, охороні здоров’я, менеджменті, дипломатії та інших сферах, що вимагають взаємодії між людьми з різним культурним бекграундом.

Культурна компетентність передбачає високу міру соціалізованості та інкультурованості індивіда, що дозволяє йому достатньо вільно комунікувати у сучасному полікультурному глобалізованому світі. При цьому культурна компетентність включає знання і прийняття національних та загальнолюдських цінностей, які лежать в основі поведінки особистості.

Історія

Концепція культурної компетентності почала формуватись у 1960-х роках у США, спершу в галузі охорони здоров'я — як відповідь на виклики надання медичних послуг іммігрантам. Вона була тісно пов’язана з розвитком багатокультурної освіти та соціальної роботи. У 1980-х роках поняття набуло поширення в менеджменті, коли компанії виходили на міжнародні ринки й потребували ефективної комунікації з партнерами з різних країн.

У 1990-х з’явилися численні моделі культурної компетентності, зокрема моделі:

  • Культурна компетентність
    [1]
    Campinha-Bacote (модель культурної обізнаності в медицині),
  • Bennett (Developmental Model of Intercultural Sensitivity),
  • Cross et al. (Continuum of Cultural Competence).

Етимологія

Словосполучення «культурна компетентність» складається з двох понять:

Автори

Серед основних дослідників, які зробили вагомий внесок у розвиток поняття культурної компетентності:

  • Мілтон Беннетт — автор моделі розвитку міжкультурної чутливості (DMIS).
  • Josepha Campinha-Bacote — розробила модель культурної компетентності в медичних практиках.
  • Terry Cross та співавтори — автори континууму культурної компетентності, який використовують у соціальних службах.

Сутність

Культурна компетентність передбачає наявність таких складників:

  1. Культурна обізнаність — усвідомлення власних культурних цінностей і упереджень.
  2. Культурні знання — розуміння особливостей інших культур.
  3. Культурні навички — здатність адаптувати комунікацію та поведінку до контексту.
  4. Культурна зустріч — реальний досвід міжкультурної взаємодії.
  5. Культурне бажання — мотивація до вивчення і прийняття іншої культури.

Сучасне використання

У XXI столітті культурна компетентність є критично важливою в багатьох галузях:

  • Освіта — формування толерантного середовища в багатокультурних класах.
  • Бізнес — забезпечення ефективної комунікації в міжнародних компаніях.
  • Охорона здоров’я — забезпечення рівного доступу до медичних послуг.
  • Політика — ухвалення рішень, що враховують етнічне та культурне розмаїття.

Примітки

  1. Journal of Policy & Governance. 04 (01). 15 червня 2024. doi:10.33002/jpg0401. ISSN 2564-212X https://doi.org/10.33002/jpg0401. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Джерела

  • Коваль О. Читати зараз. //Дзеркало тижня, № 12 (740), 4 квітня 2009 року, С. 15
  • Bennett, M.J. (1993). Towards ethnorelativism: A developmental model of intercultural sensitivity.
  • Campinha-Bacote, J. (2002). The Process of Cultural Competence in the Delivery of Healthcare Services: A Model of Care. Journal of Transcultural Nursing.
  • Особливості формування етнокультурної компетентності (архів)
  • Полікультурна компетентність (архів)

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya