Куль-Оба

село Куль-Оба
Країна	Україна
Область	Крим
Район/міськрада
Основні дані
Перша згадка	1784
Існувало до	1842
Географічні дані
Географічні координати	45°20′57″ пн. ш. 36°22′54″ сх. д. / 45.34917° пн. ш. 36.38167° сх. д. / 45.34917; 36.38167
Карта
Куль-Оба
Куль-Оба
Мапа

Куль-Оба (крим. Kul Oba, у перекладі з кримськотатарської — «пагорб попелу») — зникле у XIX столітті кримськотатарське село в околицях Керчі й однойменний скіфський царський курган (могила), розташований поруч.

У російських історичних джерелах перша згадка про село Куль-Оба знайдена в Камеральному описі Криму від 1784 року. Але село існувало раніше, опис лише зафіксував його наявність на той час. Після приєднання Криму до Російської імперії (8 лютого 1784 року) село приписали до Сімферопольського повіту Таврійської області^[1]. Татарське населення почало емігрувати до Туреччини і село знелюдніло. Вже на мапі 1842 року село умовно позначене знаком «мале село», тобто існувало менше ніж 5 садиб, а незабаром воно зникло зовсім.

У села видатний скіфський царський курган Куль-Оба.

• С. В. Полін. Куль-Оба [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 476. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Геродот. История (скифские фрагменты) // Скифы: Хрестоматия. — Москва, 1992. — С. 38—83.
• Рыбаков Б. С. Геродотова Скифия. — Москва, 1979.
• Агбунов М. В. Путешествие в загадочную Скифию. — Москва, 1989.
• Скржинская М. В. Скифия глазами Эллинов. — СПб, 1998.
• Граков Б. Н., Скифы. — Москва, 1971.
• Черников С. С. Загадки золотого кургана. Где и когда зародилось скифское искусство. — Москва, 1965.
• Мозолевський Б. М. Скіфський степ. — К.: Наукова думка, 1983
• Хазанов А. М. Золото скифов. — Москва, 1975
• Эрмитаж. Культура и искусство античного мира. Путеводитель. — Ленинград: Аврора, 1971