Куманівка
Ку́манівка — село в Україні, у Махнівській сільській громаді Хмільницького району Вінницької області. Населення становить 413 осіб. ЕтимологіяНа думку історика Омеляна Пріцака назва походить від половців-куманів[1]. ІсторіяЗаснування селаТочна дата заснування села невідома, перша відома згадка про Куманівку зустрічається в описі подимного податку за 1754 рік[2]:
Тобто станом на 1754 рік Куманівка була у посесії у старости Хоєцького. У повітовий бюджет село повинно було сплачувати три злотих і чотири гроші, до Скарбу (податку, що збирався на утримання надвірної міліції) дванадцять злотих і шістнадцять грошів. Згідно Генеральної карти України французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана біля Куманівки проходив давній торговий шлях, що називався Чорний шлях. Очевидно саме близьке розташування до нього, дозволяло селу розвиватися, проте, саме цим шляхом перекопські татари гнали населення України до Кафи, на невольницькі ринки, тож село потерпало від набігів татар. Період ХмельниччиниУ складі Речі ПосполитоїЗа результатами Андрусівського перемир'я 1667 року село, як і усе Правобережжя, залишилося у складі Речі Посполитої, входило до Київського воєводства, центром якого стало місто Житомир. У 1779 році так званий Махнівський ключ (а саме містечко Махнівку і 13 сіл) придбав польський державний діяч і останній воєвода Київський Прот Потоцький Очевидно, що Куманівка входила до переліку цих сіл, це підтверджується пізнішими документами, а саме ревізькою казкою 1795 року[3].
У складі Російської ІмперіїПід час Другого поділу Речі Посполитої в 1793 році територія Махнівського повіту до якого належало село Куманівка, була приєднана до Російської Імперії, спочатку до Брацлавського намісництва, а потім до Київської губернії. Власник Куманівки, Прот Потоцький, перейшов на службу до Російської імперії, отримавши чин таємного радника. Проте невдовзі він збанкрутів і його землі були роздані за борги різним власникам. Інформація про це була опублікована в газеті Kurier Litewski № 72 за 8 червня 1798 року, що виходила у Вільно:
Права власності на Куманівку переходять до Мартина Кумановського, а потім і до його сина Теодора Кумановського, про що свідчить ревізька казка 1811 року[4]. Родина Кумановських володіла селом аж до кінця XIX ст. коли, померла бездітна донька Феліція Кумановська, одна з двох доньок Теодора. У 1846 році Бердичів став повітовим містом замість Махнівки, а повіт перейменований на Бердичівський, Куманівка залишилася у складі Бердичівського повіту. У 1864 році Куманівка була згадана в книзі «Сказания о населенных местностях Киевской губернии»[5], українського краєзнавця Похилевича Лаврентія Івановича, на сторінці 151 автор наводить такі відомості про село Куманівку:
У 1900 році за наказом київського генерал-губернатора було складено і видано друком книгу «Список населених пунктів Київської губернії»[6] про Куманівку в цій книзі було сказано наступне:
Період Перших визвольних змагань13 грудня 1919 року в Куманівку увійшли війська Волинської дивізії Армії Української Народної Республіки що тоді саме перебували в Першому зимовому поході. Після цього і аж на довгих 72 роки село залишалося під радянською окупацією. Період УРСРПід час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 73 жителі села[7]. У складі незалежної України12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р, «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Махнівської сільської[8]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Козятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Хмільницького району[9]. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
