Курс теоретичної фізики (Ландау й Ліфшиць)

«Курс теоретичної фізики»
Перші томи курсу
АвторЛіфшиць Євген Михайлович і Ландау Лев Давидович Редагувати інформацію у Вікіданих
Назва мовою оригіналуКурс теоретической физики
Моваросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Темафізика Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпідручник і теоретична фізика Редагувати інформацію у Вікіданих
ВидавництвоНаука Редагувати інформацію у Вікіданих
Видано1960 і 1981 Редагувати інформацію у Вікіданих
Томів10

Курс теоретичної фізики (рос. Курс теоретической физики) — серія з 10 підручників з теоретичної фізики, написаних нобелівським лауреатом Левом Ландау, його учнем Євгеном Ліфшицем та іншими фізиками школи Ландау. За прізвищами основних авторів курс також відомий під жартівливою назвою «Ланда́вшиць»[1][2] (або «ландафшиць»[3]). Попри високий рівень складності, курс був і залишається однією з найвідоміших у світі серій підручників для викладання теоретичної фізики.

Робота над курсом розпочалась у 1930-ті роки, поки Ландау й Ліфшиць працювали в Харкові, і тривала після їх переїзду до Москви 1938 року. У 1962 році Ландау потрапив в аварію й після цього вже не брав активної участі в роботі над курсом, і Ліфшиць залучив до роботи над 4-м, 9-м і 10-м томами нових співавторів — Володимира Берестецького[ru] та Лева Пітаєвського[ru]. Втім на першій сторінці всіх томів стоїть загальна назва серії та основні автори — Ландау та Ліфшиць.

Курс витримав багато перевидань, вийшовши сумарним накладом понад мільйон томів. Він перекладений англійською, французькою, німецькою мовами. Існує неофіційний український переклад частини курсу[4].

Зміст курсу

Курс складається з 10 томів.

Історія створення

Лев Ландау (ліворуч) і Матвій Бронштейн (праворуч) з двома іншими знаменитими фізиками — Нільсом Бором і Леоном Розенфельдом, 1934, УФТІ

Історія створення «Курсу» викладена, наприклад, у добірці Бориса Горобця[5] та у статті історика науки Геннадія Гореліка[ru][6].

Задум всеосяжного курсу теоретичної фізики виник у Лева Ландау та Матвія Бронштейна ще наприкінці 1920-х років у ленінградському Фізтеху. Вони незалежно продовжували роботу над ним у 1930-х — Бронштейн у Ленінграді, а Ландау у Харкові. Втім у 1938 році радянська влада розстріляла Бронштейна, і його ідеї щодо курсу так і лишились нездійсненими.

У 1935—1938 роках Ландау разом зі своїми харківськими аспірантами Леонідом П'ятигорським[ru] та Євгеном Ліфшицем випустив один рукопис із трьох частин — Механіка, Статистика та Електродинаміка[6]. Цей рукопис і започаткував курс. 1935 року вийшла також книга Ландау — «Завдання з теоретичної фізики. Частина I. Механіка» у співавторстві з Євгеном Ліфшицем та Левом Розенкевичем[7]. План книги здебільшого відповідав плану викладу майбутнього тому «Механіки», а деякі завдання з рішеннями з неї згодом увійшли до наступних видань «Механіки». Наступні частини задачника не були написані, оскільки їх основного укладача Розенкевича радянська влада розстріляла в 1937 році.

Тюремна фотографія Ландау 1938 року

Першим опублікованим томом курсу стала «Статистична фізика», видана 1938 року за авторством Ландау й Ліфшиця. У 1938—1939 роках сам Ландау був заарештований і ув'язнений НКВС. За спогадами, у в'язниці НКВС Ландау подумки продовжував роботу над курсом[8].

Перше видання першого тому курсу («Механіка») було написано Ландау у співавторстві з Леонідом П'ятигорським[ru] й опубліковано 1940 року, після звільнення Ландау з в'язниці. Хоча Ландау ще в 1935 році розірвав особисті стосунки з П'ятигорським через його виступ свідком обвинувачення у справі заарештованого друга Ландау Мусія Кореця[ru][9], частина ділових стосунків між Ландау та П'ятигорським збереглась, — зокрема, спільна робота над книгою. Володимир Фок у критичній рецензії на «Механіку» відзначив «велику кількість грубих помилок»[10]. Після цього Ландау й Ліфшиць переробили том, доповнили його новими параграфами й перевидали його через 18 років. П'ятигорського вони не вказали як співавтора нового видання, хоча близько 70 % тексту першого видання зазнали лише невеликих змін.

Існує думка (підтримана, зокрема, дружиною Ландау[11]), що від кінця 1930-х років і до 1962 року, коли Ландау потрапив в автомобільну аварію, Ліфшиць виконував лише роботу вченого секретаря, записуючи й оформлюючи думки Ландау. Це породило жарт про те, що в курсі Ландау-Ліфшиця немає «жодного слова Ландау й жодної думки Ліфшиця»[12][13]. Однак інші люди, які добре знали їх обох (зокрема, Мая Бессараб і Віталій Гінзбург), наполягають, що внесок Ліфшиця виходив далеко за межі конспектування ідей Ландау[14]. До 7 січня 1962 року, коли Ландау потрапив в автомобільну аварію, було підготовлено 7 томів курсу із 10.

Частини 1 і 2 тому 4 «Релятивістська квантова теорія»

Коли стало зрозуміло, що Ландау не оговтається від автокатастрофи, у середині 1960-х років Ліфшиць розпочав підготовку 4-го тому. Спочатку він запропонував співавторство Ігорю Дзялошинському[ru], проте той поставив умову про алфавітний порядок авторів, і Ліфшиць відмовився. Другим він запросив Володимира Берестецького[ru], який вже був автором книги «Квантова електродинаміка» (у співавторстві з Олександром Ахієзером), що вийшла декількома виданнями в СРСР і в перекладах в інших країнах (перше видання вийшло 1953 року). Вона досі залишається популярною, і багато в чому перевершує 4-й том курсу, — зокрема, вона краще структурована й більш послідовна.

Два титульні аркуші

Спочатку Берестецький погодився, щоб Ліфшиць стояв у списку авторів на першому місці, однак після закінчення редагування книги змінив думку й наполіг на алфавітному порядку авторів. Ліфшиць погодився, але після цього на кілька років припинив співпрацю з Берестецьким. Втім Ліфшиць поставив видавництву умову про наявність двох титульних аркушів у книзі: перший — спільний для всієї серії (з прізвищами Ландау та Ліфшиця), другий — з назвою та прізвищами авторів даного тому. На це була потрібна згода Ландау, і він її дав. Також Ліфшиць переніс частину параграфів Пітаєвського[ru] з другої частини 4-го тому, додавши його прізвище до списку авторів першої частини книги. За кілька років, після виходу 9-го і 10-го томів курсу Ліфшиць об'єднав обидві частини «Релятивістської квантової теорії» в один 4-й том, встановивши алфавітний порядок авторів: Берестецький, Ліфшиць, Пітаєвський. 1976 року Берестецький запропонував Ліфшицю примирення, і той його прийняв.

Критика

Матеріал представлений на досить високому рівні складності й розрахований на читача з ґрунтовною математичною підготовкою[15]. Деякі західні автори вважають його більш придатним для аспірантів, ніж для студентів[16][17]. Багато розрахунків у курсі пропущені й замінені виразами «звідки очевидно…», «легко знаходимо, що…», «як легко показати». Відсутні посилання конкретні роботи, згадані лише імена авторів. Акцент зроблений на математичному обґрунтуванні положень, а фізичний сенс результатів часто пояснений недостатньо. Втім такий стиль викладу курсу, який є об'єктом критики і студентських жартів, не є оригінальним винаходом його авторів: такі ж претензії пред'являлися до п'ятитомного «Трактату про небесну механіку» Лапласа (1799—1825)[18].

Зустрічаються зауваження й за змістом курсу. Андрій Куликовський[ru] і Марков[ru] критикували в наукових журналах третє видання 6-го тому курсу («Гідродинаміка») за некоректні висловлювання з питань пріоритету відкриттів і посилання на[19][20]. Анрі Рухадзе[ru] вказує на такі важливі, на його думку, пропуски, як відсутність матеріалів з індукованого випромінювання (мали б висвітлюватися в теорії поля), відсутність у статистичній фізиці ситуацій переходу хаосу в порядок (сам Ландау їх не сприймав), відсутність пояснення, а лише постулювання ширини щілини в теорії надпровідності[21]. На думку відомого автора відомих підручників з термодинаміки Івана Базарова, наведене в 10-му параграфі 5-го тому доведення неможливості від'ємних температур є хибним колом, бо спирається на результати попередніх параграфів, які вже неявно припускали додатність температури[22].

Вплив

Оцінено, що до 2005 року продали понад мільйон томів «Курсу теоретичної фізики»[23]. «Science» називає цей курс «відомим», а «American Scientist» — «уславленим»[24][25]. «Mathematical Reviews» пише: «Корисність і успіх цього курсу доведено великою кількістю перевидань російською, англійською, французькою, німецькою та іншими мовами»[25]. На святкуванні сторіччя кар'єри Ландау було зазначено, що «Курс» продемонстрував «безпрецедентне довголіття»[26].

За роботу над «Курсом теоретичної фізики» Ландау й Ліфшиця нагородили Ленінською премією 1962 року. Це було перше присудження Ленінської премії за викладання фізики[23].

Видання

Примітки

  1. Пётр Образцов (7 листопада 2008). Кто тронет Ландау, тому глаз вон!. Портал «Известия Науки». «Известия». Архів оригіналу за 19 грудня 2008. Как в англоязычной литературе Библию называют просто Книга (The Book), так и этот учебник будущие физики называют просто Курс (а шутливо - "Ландавшиц")
  2. Романенко Марина Витальевна. Основные понятия Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  3. Борис Горобец. Круг Ландау. Глава 6. Научно-персональная. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 26 січня 2008.
  4. Теоретична фізика (українською мовою), Усім небайдужим до математики і України
  5. Борис Горобец. Круг Ландау. Глава 6. Научно-персональная. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 26 січня 2008.
  6. а б Горелик, 2005.
  7. Френкель В. Я. Лев Викторович Розенкевич Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  8. Rhodes, Richard (1995). Dark Sun: The Making of the Hydrogen Bomb. Simon & Schuster. с. 33.
  9. Ю. Н. Ранюк. Л. Д. Ландау и Л. М. Пятигорский // Вопросы истории естествознания и техники : научный журнал. — 1999. — № 4 (29 липня). — С. 79—91. Архівовано з джерела 22 грудня 2018.
  10. «Приходится удивляться тому, как мог такой крупный учёный, каким, несомненно, является один из соавторов — проф. Ландау, написать книгу с таким большим количеством грубых ошибок. <…> Переходя к оценке книги в целом, мы должны признать, что она авторам не удалась». Фок В.А. Механика. Рецензия на книгу: Л. Ландау и Л. Пятигорский. Механика. (Теоретическая физика под общей редакцией проф. Л. Д. Ландау, т. I). Гостехиздат. Москва — Ленинград, 1940 // УФН. — 1946. — Т. 28, вип. 2–3 (29 липня). — С. 377–383. Архівовано з джерела 31 жовтня 2015.
  11. [lib.ru/MEMUARY/LANDAU/landau.txt К. Т. Ландау-Дробанцева. Академик Ландау. Как мы жили —] ISBN 5-8159-0019-2
  12. Бессараб М. Я. Так говорил Ландау Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  13. Capri, Anton Z. (2007). From Quanta to Quarks: More Anecdotal History of Physics. World Scientific. с. 112.
  14. В. Л. Гинзбург. Курс (памяти Л. Д. Ландау и Е. М. Лифшица) Архівна копія на сайті Wayback Machine. // В. Л. Гинзбург. О физике и астрофизике: Статьи и выступления. Архівна копія на сайті Wayback Machine. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Наука. Гл. ред. физ.-мат. лит., 1992. — С. 336—343.
  15. «И, вообще, авторы не особенно любят оговаривать условия справедливости своих выводов и, как нам кажется, злоупотребляют аргументами типа „очевидно“, „отсюда ясно“, „следовательно“ и т. п. в случаях, когда даже квалифицированному читателю вовсе не ясна неизбежность соответствующего вывода» (Гинзбург В. Л. Л.Ландау и Е.Лифшиц. «Механика сплошных сред» // УФН. — 1946. — Вип. 2 (29 липня). — С. 384—386. Архівовано з джерела 26 вересня 2013.).
  16. A Physics Book List. math.ucr.edu. Процитовано 25 липня 2017.
  17. Feynman: The Lectures and the Man. Physics Today. 58 (11): 12. 1 листопада 2005. doi:10.1063/1.4796780. ISSN 0031-9228.
  18. Richard Baum, William Sheehan. In Search Of Planet Vulcan. — Basic Books, 1997. — P. 65. — ISBN 978-0306455674.. Д. Я. Стройк (Краткий очерк истории математики. — Наука, 1990., с. 171) пишет: «С этими пятью томами связано немало анекдотов <…> Натаниел Боудич из Бостона, который перевел четыре тома труда Лапласа на английский язык, как-то сказал: „Всегда, когда я встречал у Лапласа заявление `Итак, легко видеть…', я был уверен, что мне потребуются часы напряженной работы, пока я заполню пробел, догадаюсь и покажу, как это легко видеть“».
  19. Куликовский А. Г. Некоторые замечания о книге Л. Д. Ландау и Е. М. Лифшица «Гидродинамика» // Прикладная математика и механика. — 1986. — Т. 50, вип. 6 (29 липня). — С. 1041–1042. Архівовано з джерела 27 липня 2014.
  20. Марков В. В. О третьем издании 6-го тома из серии «Теоретическая физика» Л. Д. Ландау и Е. М. Лифшица «Гидродинамика» // Известия АН СССР. Механика жидкости и газа. — 1986. — № 6 (29 липня). — С. 175–176. Архівовано з джерела 27 липня 2014.
  21. Борис Горобец. Круг Ландау. Глава 6. Научно-персональная. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 26 січня 2008.
  22. Базаров И. П. Заблуждения и ошибки в термодинамике. — Изд. 2-е, испр. — М. : Едиториал УРСС, 2003. — С. 96—98. — 1600 прим. — ISBN 5-354-00391-1.
  23. а б Hall, Karl (2005). "Think Less about Foundations": A Short Course on Landau and Lifshitz's Course of Theoretical Physics. У Kaiser, David (ред.). Pedagogy and the Practice of Science: Historical and Contemporary Perspectives (англ.). Cambridge, Massachusetts, USA: MIT Press. с. 253—286. ISBN 978-0-26211288-8.
  24. Book reviews. Science (англ.). 249 (4968): 571—572. 3 серпня 1990. Bibcode:1990Sci...249..571C. doi:10.1126/science.249.4968.571. ISSN 0036-8075. PMID 17735292.
  25. а б Landau and Lifshitz reviews. MacTutor History of Mathematics archive. Процитовано 25 липня 2017.
  26. Lubkin, Gloria B. (2009). Centenary of Lev Landau. American Physical Society (англ.). Процитовано 25 липня 2017.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya