Курт Людвіг фон Гінант

Курт Людвіґ фон Ґінант
нім. *Curt Ludwig von Gienanth*
Курт Людвіґ фон Ґінант; нім. Curt Ludwig von Gienanth
Генерал кавалерії
	Курт Далюге, Ганс Франк та Курт Людвіґ фон Ґінант. Церемонія в замку Кракова (1939).
Загальна інформація
Народження	6 грудня 1876; Айзенберґ; Німецька імперія
Смерть	3 квітня 1961 (84 роки); Гайдельберґ; Німеччина
Національність	німець
Військова служба
Приналежність	Німецька імперія; Веймарська республіка; Третій Рейх; Райхсгеер; Рейхсвер; Вермахт
Вид ЗС	Сухопутні війська
Війни / битви	Перша світова війна; Друга світова війна
Нагороди та відзнаки
	Застібка до Залізного хреста 2-го класу
	Курт Людвіг фон Гінант у Вікісховищі

Барон Курт Людвіґ фон Ґінант (нім. Curt Ludwig Freiherr von Gienanth; нар. 6 грудня 1876, Айзенберґ — пом. 3 квітня 1961, Гайдельберг^[1]) — німецький військовик, барон, генерал кавалерії (1 вересня 1940).

Життєпис

23 березня 1896 року Ґінант вступив у кавалерію, 20 липня 1897 року отримав звання лейтенанта 23-го драгунського полку. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвер.

З 1 жовтня 1923 року Ґінант командир 13-го кавалерійського полку. З 1 квітня 1925 року начальник штабу кавалерійської інспекції. З 1 березня 1927 року командир 6-го піхотного полку. З 1 березня 1929 року командир 3-ї кавалерійської дивізії^[2]. 1 лютого 1931 року отримав звання генерал-лейтенант. З 1 листопада 1931 року командувач 4-ю дивізією і IV військовим округом.

Незабаром після приходу НСДАП до влади Ґінант був звільнений (30.9.1933) у відставку з чином генерала від кавалерії.

1 вересня 1939 року знову призваний на дійсну службу і призначений командувачем фортеці Бреслау та прикордонної ділянки.

З 19 жовтня 1939 — 14 травня 1940 року Ґінант очолив 36-те командування особливого призначення.

5 травня 1940 року недовго був головнокомандувачем на Сході — в його підпорядкуванні були всі війська, залишені на радянсько-німецькому кордоні.

З 21 липня 1940 року командувач частинами вермахту в генерал-губернаторстві^[3]. Однак Ґінант як офіцер старої школи не зміг спрацюватися з Гансом Франком і Фрідріхом-Вільгельмом Крюгером, тому що вважав завданням підлеглих йому війська не репресії проти цивільного населення, а несення функцій окупаційних військ. 30 вересня 1942 року був знятий з поста.