Куценко Володимир Ілліч
Володи́мир Іллі́ч Куценко (* 18 лютого 1921, с. Благодатне Дніпропетровської області — 6 січня 1998, Київ). Життєпис1938 року закінчив Новомосковський педагогічний технікум, працював вчителем середньої школи в Павлограді. Учасник фінської і Другої світової воєн, нагороджений двома медалями «За бойові заслуги». Після демобілізації закінчив екстерном історичний факультет Київського університету, в 1948 — Республіканську партійну школу при ЦК КП(б)У. Працював завідувачем відділу газети «Молодь України». В 1950—1953 — аспірант Академії суспільних наук у Москві. Після захисту дисертації в 1953—1960 роках працював старшим викладачем, доцентом, з 1969 — завідувачем кафедри журналістики Вищої партійної школи при ЦК Компартії України. В 1970 — у Інституті філософії АН УРСР, завідувач відділу. Одночасно працював головним редактором журналу «Філософська думка» (1971—1976), заступником академіка-секретаря Відділення історії, філософії і права АН УРСР, згодом України (1975—1993). В Інституті філософії працював до кінця життя, захистив докторську дисертацію «Соціальні задачі. Їх генезис та вирішення (загальнометодологічний аспект)», отримав звання професора. 1976 року його обрано членом-кореспондентом, а 1985 — академіком АН України. Його дослідження узагальнені в більш як 150 наукових працях, серед них 10 індивідуальних і 12 колективних монографій, зокрема:
Як педагог підготував 5 докторів та 14 кандидатів наук. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, орден «Знак Пошани» (4.05.1962) та медаллю «За доблесну працю». Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia