Кучеренко Володимир Олексійович

Кучеренко Володимир Олексійович
Кучеренко Володимир Олексійович
Народився	18 липня 1909; Лозова
Помер	26 листопада 1963 (54 роки); Москва
Поховання	Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство	Російська імперія → СРСР
Діяльність	політик
Alma mater	Харківський національний університет будівництва й архітектури
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Володи́мир Олексі́йович Кучере́нко (18 липня 1909(19090718), станція Лозова, тепер Харківська область — 26 листопада 1963, місто Москва) — фахівець у галузі будівництва, лауреат Сталінської премії (1951), відзначений державними нагородами СРСР. Член ЦК КПРС у 1956—1963 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 5—6-го скликань.

Життєпис

Народився в родині залізничного машиніста на станції Лозовій Катеринославської губернії, брат Миколи Кучеренка. З 1925 року працював робітником на залізниці. У 1927—1929 роках — десятник залізничних майстерень на станції Лозова.

1933 року закінчив Харківський будівельний інститут.

У 1933—1934 роках — інженер, прораб на будівництві цукрового заводу в місті Куп'янську Харківської області. У 1934—1936 роках — прораб на будівництві паровозобудівного заводу в місті Улан-Уде Бурят-Монгольської АРСР.

З 1936 по 1939 рік — головний інженер на будівництві заводів тресту «Індустрбуд» у Донбасі (місто Сталіно і Петровеньки).

У 1939—1941 роках — керуючий тресту «Південьважбуд» у місті Харкові.

У 1941—1943 роках — керуючий тресту № 50 у місті Стерлітамак Башкирської АРСР.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1943—1948 роках — головний інженер тресту «Південьважбуд». Керував будівництвом та відновленням промислових підприємств в Дніпропетровську, Макіївці, Сталіно, Харкові та інших містах.

У 1948—1950 роках — керуючий тресту «Південьавтобуд» у місті Дніпропетровську.

У 1950—1952 роках — член колегії, заступник міністра будівництва підприємств машинобудування СРСР. У 1952—1953 роках — заступник начальника 1-го Головного управління при Раді Міністрів СРСР. У 1953—1954 роках — заступник начальника Головного управління в Міністерстві середнього машинобудування СРСР.

У 1954—1955 роках — начальник Головного управління з житлового та цивільного будівництва (Головмосбуду) при Московському міськвиконкомі та заступник голови виконавчого комітету Московської міської ради депутатів трудящих.

У лютому 1955 — грудні 1956 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР. Одночасно у березні 1955 — січні 1961 року — голова Державного комітету СРСР у справах будівництва. У грудні 1956 — травні 1957 року — заступник голови Державної економічної комісії Ради Міністрів СРСР із поточного планування народного господарства — міністр СРСР.

З 1961 по 1963 рік — президент Академії будівництва та архітектури СРСР. За сумісництвом з весни 1963 року — заступник голови Державного комітету СРСР в справах будівництва. Від серпня по листопад 1963 року — голова Державного комітету СРСР в справах будівництва — міністр СРСР.

Похований у Кремлівській стіні на Красній площі Москви.