Кучкаров Анвар Марасулович

Кучкаров Анвар Марасулович
Народився	16 грудня 1916(1916-12-16)  кишлак Беш-Арик Туркестанського генерал-губернаторства, тепер Зангіатинського району Ташкентської області, Узбекистан
Помер	22 грудня 1996(1996-12-22) (80 років)  Ташкент, Узбекистан
Країна	Російська імперія  СРСР  Узбекистан
Національність	узбек
Діяльність	дипломат
Alma mater	Ташкентський державний педагогічний університет імені Нізаміd
Партія	КПРС
Нагороди

Анва́р Марасу́лович Кучка́ров (16 грудня 1916(19161216), кишлак Беш-Арик Туркестанського генерал-губернаторства, тепер Зангіатинського району Ташкентської області, Узбекистан — 22 грудня 1996, місто Ташкент, Узбекистан) — радянський узбецький діяч, дипломат, заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР. Депутат Верховної ради Узбецької РСР 3—5-го та 7—8-го скликань. На XI, XII, XVII та XVIII з'їздах Комуністичної партії Узбекистану обирався членом Центрального комітету КП Узбекистану, на XV з'їзді Комуністичної партії Узбекистану обраний членом Ревізійної комісії КП Узбекистану.

Народився в родині селянина-бідняка.

У 1928 році закінчив семирічну школу та вступив до Ташкентського сільськогосподарського технікуму. Після закінчення 3-го курсу (у зв'язку з переїздом технікуму до міста Самарканда) вступив до Ташкентського педагогічного училища імені Леніна, яке закінчив у 1937 році. У роки навчання в педагогічному училищі обирався в 1935—1937 роках головою профкому училища.

У 1937—1940 роках — звільнений секретар комітету комсомолу в Ташкентському педагогічному училищі імені Леніна. Неодноразово обирався членом пленуму та бюро Сталінського районного комітету ЛКСМ Узбекистану міста Ташкента.

Одночасно з 1937 до 1941 року працював викладачем Ташкентського педагогічного училища імені Леніна.

У 1938 році вступив на денне відділення історичного факультету Ташкентського державного педагогічного інституту та закінчив його 1 липня 1941 року.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1940—1941 роках — секретар первинної партійної організації в Ташкентському педагогічному училищі імені Леніна.

З грудня 1941 до липня 1942 року працював інструктором організаційного відділу Ташкентського міського комітету КП(б) Узбекистану.

2 вересня 1942 — 1943 року — секретар ЦК КП(б) Узбекистану.

У 1942—1944 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б) у Москві. Після закінчення ВПШ продовжив навчання на дипломатичних курсах, створених при ВПШ при ЦК ВКП(б). Рішенням ЦК ВКП(б) та наказом по Наркомату закордонних справ СРСР від 2 вересня 1944 року був відряджений на роботу до Наркомату закордонних справ Узбецької РСР.

З жовтня 1944 до 15 жовтня 1945 працював старшим референтом-помічником Наркомату закордонних справ Узбецької РСР.

У жовтні 1945 року відряджений на роботу до Афганістану як аташе Посольства СРСР у дипломатичному ранзі 3-го секретаря, де працював до лютого 1947 року. Після закінчення терміну закордонного відрядження направлений на роботу в Міністерство закордонних справ Узбецької РСР.

З березня до грудня 1947 року працював відповідальним референтом та в.о. завідувача протокольно-консульського відділу Міністерства закордонних справ Узбецької РСР.

У грудні 1947 — жовтні 1950 року — секретар з пропаганди та агітації Бухарського обласного комітету КП(б) Узбекистану.

У жовтні 1950 — листопаді 1951 року — завідувач відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б) Узбекистану.

У листопаді 1951 — квітні 1953 року — заступник голови Ради міністрів та міністр закордонних справ Узбецької РСР.

У квітні 1953 — листопаді 1957 року — міністр культури Узбецької РСР.

Одночасно в 1955 році обраний членом виконкому та до 1961 року був віцепрезидентом Товариства дружби «СРСР-Цейлон».

У листопаді 1957 — липні 1961 року — секретар Бухарського обласного комітету КП Узбекистану.

2 липня 1961 — 19 лютого 1966 року — надзвичайний та повноважний посол СРСР у Того.

10 серпня 1963 — 4 травня 1966 року — надзвичайний та повноважний посол СРСР у Дагомеї (Беніні) (за сумісництвом).

3 травня 1966 — 15 січня 1970 року — міністр освіти Узбецької РСР.

16 січня 1970 — 15 червня 1973 року — міністр культури Узбецької РСР.

15 червня 1973 — 31 грудня 1980 року — заступник міністра закордонних справ Узбецької РСР. З 1973 до 1981 року був членом Президії Узбецького Товариства дружби і культурних зв'язків із зарубіжними країнами.

З січня 1981 року — головний радник Міністерства закордонних справ Узбецької РСР.

Потім — персональний пенсіонер у Ташкенті.

Помер 22 грудня 1996 року в Ташкенті.

Дружина — Хатіра Абідівна Кучкарова.

Діти — сини Тахір (нар. 1946), Захірджан (нар. 1957), дочка Насіба (у шлюбі Ібрагімова), вчителька математики.

• орден Жовтневої Революції (9.09.1971)
• орден Трудового Червоного Прапора (16.01.1950)
• орден «Знак Пошани» (11.01.1957)
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (8.05.1946)
• медаль «За трудову доблесть» (30.08.1960)
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (8.04.1970)
• Ювілейна медаль «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (25.04.1975)
• Ювілейна медаль «Сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1985)
• Значок «25 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
• Почесні грамоти Президії Верховної Ради Узбецької РСР (9.01.1959, 16.12.1966)
• Ювілейні почесні грамоти ЦК Компартії Узбекистану, Президії Верховної Ради Узбецької РСР та Ради Міністрів республіки (1974, 1984)
• Почесна грамота ЦК ВЛКСМ у зв'язку із 50-річчям ВЛКСМ
• Почесні грамоти ЦК ЛКСМ Узбекистану (у зв'язку із 50-, 60- та 70-річчям від дня народження)
• Заслужений працівник культури Узбецької РСР (.12.1976)
• Відмінник народної освіти Узбецької РСР
• Відмінник народної освіти Казахської РСР
• Надзвичайний та повноважний посол (1961)

• Кучкаров Анвар Марасулович (рос.)