У Вербові ініціював заснування читальні «Просвіти» (згодом й голова[4][5]), «Братства тверезості», відділення товариства «Сільського господаря»[6], кредитного товариства «Хлібороб», будівництва сільської церкви Успіння Пресвятої Богородиці (1936—1938, мурована), яке фінансував. Народному дому в згаданому селі подарував родинне фортепіано. Від 1939 року зазнав гонінь радянської влади через відмову перейти в православ'я[7].
1916 року в селі Нараєві (нині Тернопільського району), разом з о. Іваном Дидиком зустрічав принца Австро-Угорської імперії Карла I[8].
2001 року останки Кушніра перепоховали біля храму в селі Вербові Тернопільського району.
Вшанування пам'яті
2006 року у Вербові на фасаді Успенської церкви відкрито пам'ятну дошку о. Василю Кушніру[9][10].
Примітки
↑Бережанська земля : історико-мемуарний збірник / упоряд. В. Лев. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комітет «Видавництва Бережани», 1970. — С. 274.
↑Бережанська земля : історико-мемуарний збірник / упоряд. В. Лев. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комітет «Видавництва Бережани», 1970. — С. 555.
↑Verbiv, Berezany // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 1 : Адміністрація і парохії. — С. 804. — ISBN 966-518-225-0.(англ.)
↑Філія Товариства «Просвіта» // Бережанська земля : історико-мемуарний збірник / упоряд. В. Лев. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комітет «Видавництва Бережани», 1970. — С. 140.
↑Бережанська земля : історико-мемуарний збірник / упоряд. В. Лев. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комітет «Видавництва Бережани», 1970. — С. 559.
↑Віднова громадського життя // Бережанська земля : історико-мемуарний збірник / упоряд. В. Лев. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комітет «Видавництва Бережани», 1970. — С. 225.
Віднова громадського життя // Бережанська земля : історико-мемуарний збірник / упоряд. В. Лев. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто : Комітет «Видавництва Бережани», 1970. — С. 225.