Кушнір Макар Олександрович

Макар Олександрович Кушнір
Загальна інформація
Народження	10 серпня 1890(1890-08-10) Черкаси, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	2 серпня 1951(1951-08-02) (60 років), 16 вересня 1951(1951-09-16)[1] (61 рік) або 16 листопада 1951(1951-11-16)[2] (61 рік)  Бельгія
Поховання	Помероль
Alma Mater	Санкт-Петербурзький державний університет (1915)
Псевдо	«Богуш», «Б.Дніпрянський», «Я.Дуб», «Якименко»
Військова служба

Кушнір Макар Олександрович (1890, Черкаси — 1951, Бельгія) — журналіст, член Української Центральної Ради (1917-1918), один із співзасновників ОУН.

Народився у родині священика. У 1901—1909 роках навчався у Черкаській чоловічій гімназії. Вищу освіту здобув на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету.

Мав активну громадянську позицію. Під час перебування у Санкт-Петербурзі співпрацював із товариством «Джерело», був членом петроградської організації Української соціал-демократичної робітничої партії.

Автор ідеї створення на території царської Росії держави, поділеної за аналогією США на штати з великими автономними правами кожного штату.

Після поразки української революції у 1920-х роках Кушнір перебуває на еміграції.

У кінці 1920-х років став одним із засновників ОУН. Брав участь у І Конгресі ОУН у Відні (28 січня — 3 лютого 1929 року). Виступив із доповіддю «Економічні взаємини між Україною і Росією в СРСР». Обраний головним суддею організаційного суду ОУН і членом Проводу українських націоналістів (ПУН) (1929—1938). У Проводі відповідав за видання ОУН іноземними мовами. Брав участь у виробленні програмових засад ОУН. 1929—1934 роки — найбільша активність М.Кушніра як члена ОУН. У зв'язку з конфеденційністю його діяльності багато моментів з життя М.Кушніра залишаються до сьогодні білими плямами. Відомо, що він виконував спеціальні функції в ОУН, так у 1933 р. М.Кушнір зі спеціальною місією побував у низці держав Європи: Бельгії, Великій Британії, Німеччині, Фінляндії та Румунії, організовував пересилку патріотичної української літератури в тогочасну радянську Україну.

Після автомобільної катастрофи у Лондоні у квітні 1934 року повністю втратив зір.

Останні 17 років життя (1934—1951 роки) безвиїзно жив у Бельгії. Там, за однією з версій 2 серпня (за іншою — 16 вересня) 1951 року він помер, похований у містечку Помероль (селище у Франції (Бордо)).

Писав під псевдонімами: Богуш, В. Богуш, Якименко, Я. Дуб, Б. Дніпрянський, Мак тощо.

• Один із провулків Черкас названо на честь Макара Кушніра.^[3]
• в квітні 2016-го у Черкасах відкрито пам'ятну дошку Макару Кушніру

• Т. С. Осташко. Кушнір Макар Олександрович [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 547. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• М. Р. Посівнич. Кушнір Макар Олександрович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
• Макар Кушнір — один із засновників ОУН
• Український тиждень. № 33-34. 13-26. 08.2010. Через Петербург — до українства [Архівовано 7 квітня 2011 у Wayback Machine.]
• У Черкасах відкрили пам'ятну дошку Макару Кушніру [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.]

• В. І. Головченко. Кушнір Макар Олександрович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

• Кушнір Макар [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 802-803. — 1000 екз.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.