Кіберсоціалізація

Кіберсоціалізація — (від грец. Kybernetike — «мистецтво управління», від грец. kybernao — «правлю кермом, управляю», від грец. Κυβερνήτης — «керманич» + англ. socialization — соціалізація) (віртуальна комп'ютерна соціалізація особистості) як локальний процес якісних змін структури особистості, який відбувається в результаті соціалізації людини в кіберпросторі віртуального соціалізуючого інтернет-середовища, тобто у процесі використання його ресурсів і комунікації з віртуальними агентами соціалізації, які зустрічаються людині у глобальній мережі Інтернет (насамперед, у процесі листування за допомогою e-mail, на форумах, у чатах (йдеться про чати виду IRC (Internet Relay Chat), блогах, інтернет-пейджерах, телеконференціях та online-іграх)". Вперше термін «кіберсоціалізація» був введений російським науковцем В. А. Плешаковим у 2005 році.

В. Плєшаков у своїх дослідженнях підкреслює, що з появою всесвітньої мережі Інтернет сучасна людина, як представник виду Homo Sapiens, на рубежі XX–XXI століть перетворюється на новий унікальний вид Homo Cyberus^[1].

Соціолог С. В. Бондаренко визначає кіберсоціалізацію як інтеграцію користувача у соціокультурне середовище, що проходить за допомогою засвоєння технологій комунікації, інформаційної культури, соціальної навігації, інформаційної грамотності, а також соціальних норм, цінностей і рольових вимог.

У процесі кіберсоціалізації в людини виникає низка нових, фактично кіберонтологічних очікувань та інтересів, мотивів і цілей, потреб і установок, а також форм психологічної та соціальної активності, безпосередньо пов'язаних з кіберпростором.

Віртуальне середовище, поряд з природним, просторово-географічним, соціальним, культурним, ландшафтно-архітектурним тощо — відіграє значну роль як у повсякденному житті сучасної людини, так і в професійній діяльності^[2].

• Соціалізація
• Інтернет-субкультура
• Кіберпростір