Кіндзерявий-Пастух Яків Ількевич

Кіндзерявич-Пастух Яків Ількевич
Сотник
Загальна інформація
Народження	23 жовтня 1897(1897-10-23) Залуга
Смерть	16 січня 1956(1956-01-16) (58 років) США
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1918–1921
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Війни / битви	Радянсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Кіндзерявий-Пастух Яків Ількевич (*23 жовтня 1897, Залуга — †16 січня 1956, США) — український військовий, повстанець, релігійний діяч, настоятель церкви Покрови Діви Марії (Німеччина); сотник 1-ї кінної Гайдамацької сотні Запорозького полку ім. Янка Кармелюка Армії УНР. Кавалер ордену Хрест Симона Петлюри^[1].

Закінчив церковнопарафіяльну школу, 5 класів Кам'янецької гімназії (1916) та Новочеркаську школу прапорщиків (грудень 1916).

У «Curriculum vitae» писав:

В 1918 р. в січні вступив до Української Армії, до полку кінноти ім. Янка Кармалюка, в котрому прослужив аж до кінця 1919 р., де мав рангу Сотника. В 1920 р. слухав Вищі Богословські Курси в м. Кам’янці, при Державному Українському Університеті, і в тому році служив старшиною в Українській 4-й дивізії, де втратив здібність до військової служби. З кінця 1920 р. по листопад 1921 р. брав участь в повстанні проти большевиків. 23 червня 1922 рік. Прага. Яків Кіндзе-рявий-Пастух.

Під час інтернування в Польщі перебував у таборі в Каліші, де закінчив Українські Православні Богословські курси, по закінченню яких переїхав до Чехословаччини де був душпастирем у Карпатській Україні.

У 1926 році приїхав на Волинь де продовжив свою душпастирську працю в Ківерцях.

В 1928 році був іменований митрополитом Діонісієм до парафії у селі Чульчиці на Холмщині.

Під час Другої Світової війни був настоятелем собору Св. Богородиці у Вінниці.

Жив на Закарпатті, Холмщині, Волині та Поліссі.

Одружений з Катериною (до шлюбу Буняк).

У шлюбі народився син Сергій (*4 липня 1924 — †13 березня 2013) — в майбутньому кобзар, художник, митець, засновник Школи кобзарського мистецтва в Нью-Йорку (1950), богослов, філософ, публіцист, перекладач і священик^[2].

З 1944 родина — в Німеччині (Баварія), в таборі для переміщених осіб в Інгольштадті.

З 1945 року перший настоятель Української Православної Церкви Покрови Діви Марії в Інгольштадті^[3].

З 1950 року — у США.

Онучка, Ольга Сергіївна Пастухів, — бандуристка і художник, 2010 року випустила книгу про своїх батьків англійською під назвою «Мистецтво преподобного Сергія Кіндзерявого-Пастухіва», в якій надрукувала цінні фото з сімейного архіву батьків та понад 100 репродукцій його картин.

Примітки

1. ↑ Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
2. ↑ Кіндзерявий-Пастухів Сергій // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 414-415.
3. ↑ Преподобний Сергій Кіндзерявий-Пастухів — митець і борець за українську материнську церкву. Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 13 квітня 2016.

Джерела

• Aleksander Kolanczuk. Umarli, aby zmartwywstala Ukraina. Przemysl 2015. s.64
• Музтук Н. Преподобний Сергій Кіндзерявий-Пастухів — митець і борець за українську материнську церкву. — Громада. Часопис Товариства Української культури Угорщини. — 2013. — Ч. 1 (121). — Січень — березень.
• ЦДАВО України. — Ф. 3795. -Оп. 1. — Спр. 1187. — Арк. 1 — 3.
• Православне духовенство Волині у міжвоєнний період [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.