Кіндрачук Остап Юрійович
Остап Юрійович Кіндрачук (13 листопада 1937, с. Котиківка, нині Городенківський район Івано-Франківська область — 10 грудня 2024[1]) — український кобзар, бандурист. ЖиттєписДитинство провів у Карпатах, відвідував географічний гурток і ходив на екскурсії у гори. Випадково знайшовши багатотомник польською мовою про пригоди Тарзана, вивчив польську мову. 1955-го Остап поїхав до Казахстану «піднімати цілину», працював на тракторі. 1956 року під час поїздки до Іртишу за дровами, трактор зламався в степу за 20 км від житла і Остап сильно обморозив руку, після чого ледь не втратив її.[2] Після цього поїхав до Ялти на лікування і залишився там жити. Працював моряком у місцевому порту, згодом вступив до Батумського морехідного училища на штурманське відділення. Згодом став капітаном, його судно перевозило пасажирів у напрямках Ялта—Сочі та Ялта—Одеса.[3] Всього в море Остап ходив 35 років. ТворчістьПочав грати на бандурі 1964 року.[4] При клубові медичних працівників у Ялті було засновано капелу бандуристів. Її керівник, Олексій Нирко, брав туди всіх охочих, єдиним правилом було спілкування українською мовою.[3] Із 1962 року навчався в Олексія Федоровича Нирка,[5] з яким наприкінці 1980-х створив у Ялті товариство української мови ім. Амвросія Метлинського, пізніше реорганізоване в Ялтинське міське товариство «Просвіта» ім. Шевченка.[6] До 1985 року — соліст Кримської народної капели бандуристів ім. Степана Руданського.[5] Працював у ялтинському морському порту, був капітаном «Комети» на маршрутах Ялта-Одеса та Ялта-Сочі. 1993 року, втративши роботу, почав грати на вулиці.[4]  Збирач книг про козацтво та історію України, дослідник кобзарства в Україні, Криму та на Кубані. Колекціонує козацьку зброю.[джерело?] Остап Кіндрачук записаний до реєстру «Таврійсько-Запорізького козацтва» у Криму, що намагається позитивно впливати на молоде покоління: у школах займається патріотичним вихованням, розказує про цікаву козацьку історію.[джерело?] У репертуарі пан Кіндрачук має народні думи,[5] історичні та народні пісні, пісні про сьогодення. Свої пісні кобзар впорядкував у хронологічному порядку — історія України в піснях від Київської Русі до сьогодення.[джерело?] Виконує окремі пісні польською, німецькою, татарською, молдовською та іншими мовами. Учасник міжнародних фестивалів[5] у Польщі, Німеччині, Чехії. В Україні грає в Києві, Ялті, Одесі, Львові та інших містах. Записав у Польщі на студії два аудіоальбоми, деякі пісні з яких увійшли в аудіоальбом «Остап Кіндрачук. Козак — бандурист», який сам і поширює.[джерело?] Остап Кіндрачук знявся у телефільмі Олега Бійми «Кобзарські шляхи» (1988, Укртелефільм)[5] і серіалі «Роксолана» (1996, Укртелефільм). Громадська діяльністьЗавдяки участі Остапа було відкрито Музей Лесі Українки в Ялті. Пан Кіндрачук допомагав поповнювати фонди музею документами та матеріалами з власної колекції. Учитель Недільної школи українознавства при Музеї Лесі Українки в Ялті.[7] Пан Кіндрачук сприяв спорудженню пам'ятнику і меморіальної дошки на будинку Лесі Українці в Ялті, де 1897 року вона проживала, займається збором експонатів.[6] Довго добивався права для своїх дітей навчатись українською мовою. На листи із проханнями Міністерство освіти пропонувало звернутись до місцевої влади Сімферополя. У Сімферополі відповідали відмовою.[3] Після російської окупації Криму залишився жити в Криму із сім'єю, саму окупацію коментував так:
Сім'яВиховував двох синів, доньку та десять внуків, чотирьох правнуків.[3] Примітки
Посилання Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кіндрачук Остап Юрійович
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
