Еміль Теодорович Гіршфельд народився старшим з трьох синів (Еміль, Фелікс і Гарій) в німецько-єврейській родині комівояжера Теодора Емільовича Гіршфельда (пом.1916 р.) і Беатріс Германівни Гіршфельд, родом з м. ГолдінгенаКурляндської губернії Російської імперії.
Навчався в комерційному училищі. З 1917 р. — актор Московського театру мініатюр «Одеон», потім працював адміністратором, уніформістом і берейтором в цирку Олександра Чинізеллі в м. Варшаві. З 1921 р. виступав як ілюзіоніст на радянській естраді — в естрадних театрах садів «Акваріум» і «Ермітаж», до 1928 р. гастролював містами країни, потім — в естрадному театрі Центрального парку культури й відпочинку (нині — імені М. Горького). Як артистичний псевдонім, що вперше з'явився на афішах в 1922 р., Еміль Кіо вибрав давньоєврейське слово івр.תְּקִיעָה (ткіо), що було знайоме йому з молитов варшавської синагоги[4][5]. За іншою версією (яку його син Ігор вважав несправжньою[5]), він побачив, що світиться вивіска «Кіно», де не горіла буква «Н», і вирішив, що це «непогане циркове прізвисько».
У 1940 р. Кіо змінив східні мотиви в одязі на строгий фрак і розширив номер з комічними елементами та участю килимових. Працював з режисерами Арнольдом А. Г., Шахетом Б. О. і Местєчкіним М. С..
Всі його виступи проходили при незмінних аншлагах: На гастролях у м. Бухаресті (1957 р.) він давав виставу на футбольному стадіоні на 80 тисяч місць глядачів, всі квитки на ту виставу були розпродані за один день; величезні Палаци спорту, що вміщають до 20 тисяч глядачів у м. Лондоні (1959 р.), в м. Копенгагені (1960 р.), в м. Токіо (1961 р.) і інших світових столицях завжди були заповнені вщерть[1]. Гастролюючи у стаціонарних цирках різних країн світу, протягом усього свого творчого життя, він давав по 150—200 аншлагових виступів в кожному місті; ніколи не мав конкуренції; з його іменем пов'язане завоювання беззастережного звання радянського цирку, як найкращого цирку світу[1].
друга дружина — Гіршфельд Євгенія Василівна (1920 р.нар.);
діти — народні артисти РРФСР, ілюзіоністи Еміль Кіо (1938 р.нар.) і Ігор Кіо (1944—2006);
брат — Фелікс Федорович Гіршфельд (рос.Феликс Фёдорович Гиршфельд, нар.1904 — пом.10 березня 1938), радянський анархіст-містик, журналіст з економічних питань в газетах «Праця» (рос.Труд) і «Гудок». Випускник Московського промислово-економічного інституту ім. Рикова (1929). Працював економістом-статистиком центрального апарату Наркомату шляхів сполучення. У 1924—1928 роках — член анархо-містичного «Ордена Світла» (орден тамплієрів, лицар 1-го ступеня)[7] . З 1931 р. працював заступником завідувача техніко-економічного відділу редакції газети «Гудок». Арештований в 1930—1931 р. у справі «Ордена Світла», повторно 31 грудня 1937 р. як учасник правотроцькистської антирадянської організації в редакції газети «Гудок», розстріляний[8].
↑Телеінтерв'ю з Ігорем Кіо: фрагмент показаний 14.05.2008 на Першому каналі ТБ в передачі «Ігор Кіо. Останні 24 години» (рос.Игорь Кио. Последние 24 часа) (рос.)
↑Дата народження на надгробному пам'ятнику вказана — 1900.
↑Див.: «Орден российских тамплиеров» : [В 3 т.] / Публ., вступ. ст., коммент., указ. А. Л. Никитина. — М. : "Минувшее", 2003. — Т. 2: Документы 1930—1944 гг. — 374, [1] с. — (Мистические общества и ордена в советской России) — ISBN 5-902073-10-3.(рос.)
↑Сталинские «расстрелы в Москве». проект "Последний адрес". 29.10.2004. Архів оригіналу за 13.06.2016. Процитовано 13.06.2016. Ольховская ул. д.21 кв.11, Гиршфельд Феликс Федорович(рос.)
Коробейников Дмитрий, (11.04.2014). «Биография советского иллюзиониста Эмиля Кио». РИА «Новости», МИА «Россия сегодня». Архів оригіналу за 11.06.2016. Процитовано 11 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)(рос.)
