Кір (Сирія)
36°44′39″ пн. ш. 36°57′33″ сх. д. / 36.74416667° пн. ш. 36.95916667° сх. д.  Кір, рідше Кірра (дав.-гр. Κύρρος дав.-гр. Κύρρος лат. Cyrrhus араб. حوروس Небі-Хурі) — античне місто в північній Сирії, на шляху з Антіохії до Зевгма[de]. Було назване на честь однойменного македонського міста; за поширеною легендою (починаючи з VI ст.) — на честь перського царя Кіра.  МісцезнаходженняРуїни Небі-Хурі лежать серед оливкових гаїв за 70 км на північний захід від Алеппо і за 28 км на північ від Аазаза, поблизу кордону з Туреччиною. Найближчий населений пункт, село Дайр Савван, розташоване за 6 км від археологічного місця. У двох кілометрах від нього збереглися два мости споруджені римлянами (III в. н. е.) — найближчий, що перетинає річку Сабун, позначав східний кордон античного міста, другий міст був побудований через річку Афрін. ІсторіяКір був заснований македонським полководцем Антигоном I близько 300 м до н. е., або на початку III ст. до н. е. Селевкідами. У 64 році до н. е. Кір був завойований Гнеєм Помпеєм і був облаштований як форпост для боротьби римлян із парфянами. Сасаніди розграбували Кір у 256 р. У пізні часи в Кірі шанувалися мощі мучеників Косми і Даміана. Місто розцвіло в епоху Візантійської імперії, ставши центром провінції Киррестика[el] зі своїм єпископом. При Феодориті Кирському Кир став улюбленим місцем паломництва. Незважаючи на зміцнення, шо розпочав Юстиніан в VI столітті, місто впало під натиском арабів в 637 р. За часів хрестових походів аж до 1150 року Кір був частиною Едеського графства. У 1150 місто було завойоване сельджуцьким Атабеком Нур ад-Дін Махмудом. Під владою зангідськіх атабеків місто поступово занепало і було залишене жителями. Від православних храмів нині збереглися руїни, які не підтримуються як музейні артефакти. Археологічні розкопки в Кірі велися в 1952—1993 рр. групою французьких археологів під керівництвом Эдмона Фрезуля[fr][1]. Єпископи Кірські
Сіро-яковитські єпископи
Знамениті жителі
Примітки
|
||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
