Лабільність

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2018)

Лабі́льність (від лат. labilis — ковзаючий, несталий) — функціональна рухливість нервової та м'язової тканини, що характеризується найбільшою частотою, з якою тканина може збуджуватись у відповідь на подразнення. Найвища лабільність у товстих нервових волокон, які можуть пропускати до 500—600 імпульсів на секунду.

Лабільність — нестійкий емоційний стан. Стан, який може швидко змінюватись залежно від факторів зовнішніх і внутрішніх подразників.

Емоційний стан лабільний — ознака небезпеки в психологічному стані людини. Потребує уваги до здоров'я і консультації лікаря. Може бути ознаками клімаксу (чоловічого чи жіночого), наслідком психотравми тощо. Майже у всіх випадках потребує лікування і нагляду лікаря.

До засобів послаблення лабільності належить цілий комплекс дій, головні серед яких заспокійливі ліки і тривалий відпочинок з обов'язковим виведенням особи з-під психотравмувальних обставин.

Емоційна лабільність — це коливання настрою; легкі переходи від благодушності до гнівливого чи пригніченого стану.

Лабільний — (нім. labil, Labil..., англ. labile, unstable, рос. лабильный) — нестійкий, рухомий, який легко змінюється. Термін застосовують г.ч. для живої матерії.

• Лабільність // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 115.

Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.