Лаврентія (село)

Лаврентія Координати 65°35′03″ пн. ш. 170°59′20″ зх. д. / 65.584153611111° пн. ш. 170.98890277778° зх. д. / 65.584153611111; -170.98890277778 Країна  Росія  Росія  Адмінодиниця Q19836600?[1]  Дата заснування 1928  Населення 809 осіб (1959)[2], 1702 осіб (1970)[3], 2369 осіб (1979)[4], 3012 осіб (1989)[5], 1333 осіб (2002)[6], 1325 осіб (2006)[7], 1668 осіб (2009)[8], 1459 осіб (2010)[9], 1452 осіб (2011)[10], 1470 осіб (2012)[11], 1415 осіб (2013)[12], 1388 осіб (2014)[13], 1426 осіб (2015)[14], 1345 осіб (2016)[15], 1290 осіб (2017)[16], 1185 осіб (2018)[17], 1208 осіб (2019)[18], 1170 осіб (2020)[19], 1420 осіб (2021)[20], 1451 осіб (2023)[21], 1425 осіб (2024)[22]  Телефонний код 42736  Поштовий індекс 689300  GeoNames 4031637 OSM ↑5261144 ·R (Q19836600) Лаврентія Лаврентія (Росія)  Лаврентія у Вікісховищі

Лаврентія (рос. Лаврентия) — село, адміністративний центр Чукотського району Чукотського автономного округу Росії. Утворює сільське поселення Лаврентія.

Єдиний районний центр Чукотки, що має сільський статус^[23].

Село розташоване на південному березі затоки Лаврентія навпроти селища Пінакуль, яке було збудовано за радянських часів і потім закрито, за 600 км на північний схід від Анадиря^[24]. За 10 км від селища Пінакуль розташовувалося селище Нунямо, яке теж було побудовано за радянських часів, але, так само як і Пінакуль, воно було нерентабельним і було закрите. Останні жителі виїхали в 1978—1979 роках. Нині Пінакуль — це невеликий перевал-база для морських звіробоїв.

За 27 км від села розташовані Лорінські ключі — родовище мінеральних теплоенергетичних вод^[24], а за 17 км на південь — історико-культурний комплекс «Яндогай», на території якого розташоване стародавнє чукотське поселення, датоване I тисячоліттям н. е.^[25].

Село Лаврентія засноване 1927 року, коли тут почала діяти чукотська культбаза, що мала з'єднати різноманітні адміністративно-господарські установи регіону та сприяти закріпленню радянської влади (пароплав із будівничим лісоматеріалом і робітниками увійшов до затоки Лаврентія в серпні того ж року)^[26][27]. До осені 1928 року культбаза складалася з низки будівель: ветеринарного пункту, майстерні з ремонту кермо-моторів і побутової техніки, лікарні, цинкового складу, будинку факторії, школи-інтернату і трьох житлових будинків^[28].

Після утворення 10 грудня 1930 року Чукотського національного округу ця культбаза стала центром нового територіального формування, однак у квітні 1932 року окружним центром став Анадир^[29].

18 грудня 1933 року на засіданні райбюро ВКП(б) було порушено питання про перенесення до Лаврентія районних установ, які на той час перебували в Уелені. Проте остаточне рішення про перенесення було ухвалено тільки 20 жовтня 1940 року, а перші районні установи переїхали в село 1942 року. Через Велику Вітчизняну війну остаточне переведення завершилося тільки до 1946 року^[30].

З перенесенням до Лаврентія районного центру в селі було побудовано новий ґрунтовий аеродром. У роки Великої Вітчизняної війни на ньому здійснювали проміжну посадку літаки, які доставляли зі США до СРСР вантажі за ленд-лізом^[28][31].

У 1955 році між селом Лаврентія та Анадиром було налагоджено регулярне авіасполучення^[29]. У 1958 році в село було переселено частину ескімосів, які проживали в селищі Наукан, що знаходилося в найвужчому місці Берингової протоки^[32].