Лавров Юрій Сергійович

Юрій Сергійович Лавров
Народився	14 березня 1905(1905-03-14) Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер	20 серпня 1980(1980-08-20) (75 років) Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія →  СРСР
Діяльність	актор театру і кіно, театральний режисер
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Дружина	Смирнова Ольга
Діти	Кирило Юрійович Лавров
Батьки	Лаврови Сергій Васильович і Єлизавета Якимівна
IMDb	ID 0492257
Нагороди та премії

Ю́рій Сергі́йович Лавро́в (1 (14) березня 1905(19050314), Санкт-Петербург, Російська імперія — 20 серпня 1980, Ленінград, РРФСР, СРСР) — радянський актор театру і кіно, театральний режисер. Заслужений артист УРСР (1943). Народний артист УРСР (1948). Народний артист СРСР (1960).^[2]

Батько актора Кирила Лаврова.

Народився в сім'ї вчителя грецької і латинської мов Сергія Васильовича Лаврова. В 1917 році його батько емігрував за кордон, а мати — Єлизавета Якимівна, залишилася в Петрограді з чотирма дітьми. Юрій був змушений припинити навчання й шукати роботу. Працював, зокрема, кур'єром, помічником слюсаря.

На сцені з 1919 року. Працював у Ленінградському БДТ, Театрі імені Мейєрхольда, Ленінградському Червоному театрі (нині Театр «Балтійський дім»), в 1929–1934 роках — в Ленінградському театрі драми імені О. С. Пушкіна (нині Александринський театр).

У 1938–1966 роках працював у Київському російському драматичному театрі імені Лесі Українки (у 1941–1945 роках, під час німецько-радянської війни, у театрі Південно-Західного фронту).

З 1928 року знімався в кіно (на кіностудіях «Ленфільмі», Совкіно, кіностудії ім. М. Горького). Зіграв ряд ролей в українських кінокартинах.

Від 1966 року — на пенсії, проте продовжував грати в деяких спектаклях і зніматися у фільмах.

Помер після тривалої хвороби серця. На прохання вдови — заслуженої артистки УРСР Ольги Смирнової, — урну з прахом Юрія Лаврова перевезли до Києва й захоронили на Байковому цвинтарі (ділянка № 1).

• Заслужений артист УРСР (11.10.1943)
• Народний артист УРСР (15.04.1948)
• Народний артист СРСР (24.11.1960)
• Кавалер орденів «Знак Пошани» (01.02.1939), Леніна (30.06.1951),
• Нагороджений медалями «За оборону Сталінграда» (1944), «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1946), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1946)

• «Страх» М. Афіногенова — Кастальський
• «Тартюф» Мольєра — Тартюф
• «Живий труп» Л. М. Толстого — Абрезков
• «Кам'яний господар» Лесі Українки — Дон-Жуан, Командор
• «Овід» за Е. Л. Войнич — Ріварес
• «Ходіння по муках» за О. Толстим — Рощин
• «Маскарад» Лєрмонтова — Невідомий
• «Діти сонця» М. Горького — Вагін
• «Останні» М. Горького — Іван Коломійцев
• «Палата» С. Альошина — Новіков
• «Дон Карлос» Шіллера — Філіп II
• «Ромео і Джульєтта» Шекспіра — Лоренцо

Роботи на російських кіностудіях:

• «Прапор нації» (1929, кореспондент)
• «Третя молодість» (1928, Сергун)
• «Секрет фірми» (1934)
• «Три товариші» (1935)
• «Волочаєвські дні» (1937, поручик Гришин)
• «На кордоні» (1939, Нумата)
• «Про це забувати не можна» (1954, Вольський)
• «Тридцять три» (1965)
• «Третя молодість» (1965, СРСР—Франція, Сергун)

Зіграв в українських кінокартинах:

• «Застава коло Чортового броду» (1936, капітан Старчак)
• «Повінь» (1936)
• «Велике життя» (1939, Кузьмін)
• «Гомони-містечко» (1939, голова міськради)
• «Щорс» (1939, інспектор)
• «Олександр Пархоменко» (1942, анархіст)
• «В далекому плаванні» (1945)
• «Центр нападу» (1946, тренер)
• «Третій удар» (1948, турецький журналіст Мюстегіб Фагіль)
• «Тривожна молодість» (1954, Печериця)
• «Зірки на крилах» (1955)
• «Багаття безсмертя» (1955, Урбіс)
• «300 років тому…» (1956)
• «Діти сонця» (1956, 2 с, фільм-спектакль, Вагін)
• «Правда» (1957, Петлюра)
• «Гори, моя зоре» (1957, Плавильщиков)
• «Круті сходи» (1957)
• «Киянка» (1958) — Симон Петлюра
• «Вогненний міст» (1958, фільм-спектакль, Штанге)
• «Григорій Сковорода» (1959, генерал Кричетников)
• «Олекса Довбуш» (1959, граф Потоцький)
• «Катя-Катюша» (1959)
• «Звичайна історія» (1960)
• «Останні» (1962, фільм-спектакль)
• «Мовчать тільки статуї» (1962, Грірсон)
• «Космічний сплав» (1964)
• «Ключі від неба» (1964)
• «Ракети не повинні злетіти» (1964)
• «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» (1964)
• «Хочу вірити» (1965)
• «У місто прийшла біда» (1966)
• «Помилка Оноре де Бальзака» (1968)
• «Поштовий роман» (1969, Григор'єв)
• «Серце Бонівура» (1970, 2 с, Дитерихс)
• «Шлях до серця» (1970, Майзель)
• «Родина Коцюбинських» (1970)
• «Мир хатам, війна палацам» (1970)
• «Друге дихання» (1971)
• «Віра, Надія, Любов» (1972)
• «Софія Грушко» (1972)
• «Спокута чужих гріхів» (1978)
• «Червоне поле» (1980)

Озвучування:

• «Про смугасте слоненя» (1971, мультфільм)

• Митці України. К., 1992. — С.438;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.352;
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.404;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.744.
• Театральна планета «Юрій Лавров» http://www.day.kiev.ua/178617/

• П. М. Бондарчук. Лавров Юрій Сергійович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 15. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Фільмографія на Кіно-Театр.ру [Архівовано 27 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)