Лазарев Микола Васильович

Лазарев Микола Васильович
Народився1895[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1974[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ленінград, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлікар Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський медичний інститут (1925) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладВійськово-медична академія імені С. М. Кірова[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Мико́ла Васи́льович Ла́зарев (1895—1974) — радянський російський токсиколог.

Навчався в Петербурзькому Першому реальному училищі, звідки був виключений. Під час Першої світової війни був санітаром Червоного хреста. Під час бойових дій Російської революції служив у Першій кінній армії, де одружився з Анною Парфентіївною Матвеєвою. 1921 року вступив до Катеринославського університету. У 1922 році відвідав київську лабораторію Олексія Кронтовського, завдяки чому перевівся до Київського медичного інституту. Закінчив інститут 1925 року, до 1927 року працював у Київському рентгенівському інституті. Восени 1928 року разом з дружиною переїхали до Ленінграду, де він почав працювати в лабораторії заводу Червоний Трикутник[ru][5]

У 1929 році очолив лабораторію токсикології Інституту гігієни праці та техніки безпеки. У 1932 році став паралельно завідувати лабораторією промислової токсикології Інституту професійних захворювань. Після об'єднання інститутів у Науково-дослідний інститут гігігєни праці та профзахворювань, Лазарев очолив об'єдану лабораторію токсикології. 1938 року очолив відділ фармакології Науково-дослідного хіміко-фармацевтичного інституту. З 1941 року почав завідувати кафедрою фармакології новоствореної Військово-морської медичної академії, а з 1956 року перейшов завідувати такою ж кафедрою у Військово-медичній академії ім. С. М. Кірова. В останні роки життя з 1959 до 1974 року завідував лабораторією експериментальної онкології Інституту онкології АМН СРСР[6].

Автор концепції адаптогенів[7].

Серед його учнів та співробітників були Іда Данилівна Гадаскіна, Єлизавета Іванівна Любліна, Есфір Натанівна Левіна, Жанна Ісааківна Абрамова, Олександр Абрамович Голубєв, Георгій Овксентійович Михайлець[8], Галина Іванівна Фелістович, Михайло Лазарович Гершанович[5].

Примітки

  1. а б в Faceted Application of Subject Terminology
  2. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  3. а б в NUKAT — 2002.
  4. Рамш С. М. История создания отечественного лекарственного препарата «Дибазол», A History of the Drug “Dibazole” // Историко-биологические исследования — 2011. — Т. 3, вып. 4. — С. 36–59. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  5. а б Вершинина С. Ф., Стуков А. Н., Цырлина Е. В., Яременко К. В. НИКОЛАЙ ВАСИЛЬЕВИЧ ЛАЗАРЕВ — ВЫДАЮЩИЙСЯ ТОКСИКОЛОГ И ФАРМАКОЛОГ (БИОГРАФИЯ И НАУЧНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ) К 120-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ. Токсикологический вестник. 2015;(6):52-55(рос.)
  6. С. В. Аничков. Лазарев Николай Васильевич: Большая Медицинская Энциклопедия (БМЭ), под редакцией Петровского Б.В., 3-е издание, Т. 13(рос.)
  7. Г. Л. Апанасенко. У истоков валеологии (формирование концепции индивидуального здоровья). Новини медицини та фармації, № 6 (404), 2012(рос.)
  8. Уждавини Элеонора Раймондовна. Дружба длиною в полвека (воспоминания) // Медицинский вестник Башкортостана. 2011. № 1. с. 122—124(рос.)

Джерела

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya