Ламарк (місячний кратер)
Кра́тер Лама́рк (лат. Lamarck) — залишки великого стародавнього метеоритного кратера у південно-західній частині видимого боку Місяця. Назву присвоєно в честь французького науковця, дослідника природи Жана Батиста Ламарка (1744—1829) і затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1964 році. Утворення кратера відбулось у донектарському періоді[1]. Опис кратера![]() Найближчими сусідами кратера є кратер Ейхштедт[en] на заході; кратер Дарвін на півночі; кратер Бюргі[en] на сході південному сході; кратер Лагранж на півдні і кратер Краснов[en] на південному заході. На захід від кратера лежать гори Кордильєри і за ними Гори Рука; на північному сході — Борозни Дарвіна і Борозни Сірсаліса[3]. Селенографічні координати центру кратера 23°07′ пд. ш. 70°04′ зх. д. / 23.12° пд. ш. 70.06° зх. д., діаметр 114,7 км[4], глибина 1,11 км[5]. Кратер Ламарк за тривалий час свого існування практично повністю зруйнувався. Вал має вигляд невисокого, порушеного у багатьох місцях кільцевого хребта, малопомітного на тлі навколишньої місцевості. Північна частина кратера Ламарк частково перекрита кратером Дарвін. Дно чаші кратера пересічене й частково покрите породами, викинутими при утворенні Моря Східного, що розташоване на захід від кратера. Сателітні кратери![]() ![]()
Див. також
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia