Лапичак Тома
д-р То́ма Лапича́к (17 жовтня 1914, смт Нижанковичі — 2 квітня 1975, Чикаго,[1] США) — український лікар, журналіст, визначний громадсько-політичний діяч. Провідник Крайової Екзекутиви ОУНм у 1941-42 роках. ЖиттєписНародився 17 жовтня 1914 р. в Нижанковичах біля Перемишля (нині Старосамбірський район Львівської області). У Нижанковичах закінчив народну школу, а в Перемишлі 1932 р. — українську гімназію. Після іспиту зрілості планував студіювати журналістику у Варшаві, але не був прийнятий через його вороже ставлення до польської влади. Згодом записався на студії медицини Краковського університету. Крім вивчення медицини брав участь у класах з фізичного виховання. На прожиття заробляв сам, даючи приватні лекції. У Кракові належав до Української Студентської Громади і якийсь час був її головою. Одержав лікарський диплом 1938 року, практикував в університетських клініках Кракова, де його в травні 1939 р. заарештувала польська поліція та кинула до тяжкої в'язниці у Корці (нині Рівненська область). 17 вересня 1939 більшовицькі війська перейшли кордон Польщі. Тоді польська в'язнична сторожа втекла, залишаючи в'язнів замкненими у в'язничних підвалах. Визволили їх місцеві жителі, які розбили замки в'язниці. Під час Другої світової війни д-р Тома Лапичак працював спочатку лікарем у туберкульозній клініці в Криниці, а після відкрив приватну лікарську практику у Львові та працював у лікарні Каси хворих (у Львові). Провідник Крайової Екзекутиви ОУНм у 1941-42 роках. У грудні 1942 р. заарештуваний гестапо. Тримали його у в'язниці на вулиці Лонцького у Львові три місяці, а потім вивезли до Берліна. Врешті запроторили разом з іншими українцями до концентраційного табору Заксенгаузен, де він просидів 1,5 року. Після звільнення при кінці 1944 р. Лапичак поселився у Відні, де працював на відділенні дерматології університетської клініки. Після війни переїхав до Мюнхена та жив у таборі біженців у Карльсфельді. У 1945-49 роках — референт Проводу ОУНм. У листопаді 1945 р. одружився з Аріядною Котко — дочкою диригента Дмитра Котка. У 1945—1949 pp. Лапичак проживав у переселенчому таборі в Берхтесґадені. Там заснував і редагував журнал «Орлик». У 1949 р. родина Лапичаків, уже із сином Дмитром, виїхала до США, спочатку до Нью-Йорка, потім до Міннесоти, а згодом на постійне проживання до Чикаго, де 1952 р. народилася їм дочка Лариса. У Чикаго д-р Лапичак нострифікував медичний диплом і 1952 р. відкрив приватну практику в українській околиці міста. Крім лікарської практики він працював журналістом, написав багато цікавих статей, як наприклад: «Ще про академіка Лисенка», «Д-р Юліян Вассиян» та інші. У 1955 р. д-р Тома Лапичак став співредактором, а згодом головним редактором незалежного тижневика «Українське Життя». Там він друкував статті з оригінальними поглядами на українські суспільно-політичні теми. Д-р Тома Лапичак помер передчасно 1975 року, не завершивши всіх своїх творчих планів. Його публіцистична спадщина заслуговує на ґрунтовне дослідження. ТворчістьВ «Українському житті» та інших періодичних виданнях Тома Лапичак поміщав статті на медичні теми: «Пеніцілі-на», «Серцеві недуги», «Соціопатична особовість», «Проступність нелітніх», «Поступ у лікуванні серцевих недуг», «Чи щеплення проти дитячого паралічу успішне?», «Дитячий параліч», «Про недугу раку» та інші. Під час перебування в таборі українських переселенців у Берхтесгадені (Німеччина) видавав журнал «Орлик» (так також був названий табір українців під опікою УНРРА, а потім ІРО). У 1946 році — «Журнал таборового життя», а від 1947 до 1948 року «Місячник культури і суспільного життя». Від січня 1962 до квітня 1966 р. д-р Тома Лапичак був редактором «Лікарського Вісника», видавши 17 чисел з глибоко обдуманими редакційними статтями, як наприклад: «Публікуємо наші праці», «Українські лікарі та українська медицина», «Пишім статті для громадянства», «Розбудуймо Лікарський Вісник», «Лікарський Вісник і наша преса», «Лікарський Вісник в оборону свободи», «Записуймо свої діла», «Інформуймо в Лікарському Віснику про нашу працю», «Пам'ятаймо про живих». У цьому ж журналі помішав також статті з інформативною тематикою, такі як «Участь українських лікарів у нашому політичному житті», «Соціялізована медицина», «Нова візія світу», біографічні нариси про д-ра Івана Полетику, про лікарів Андрієвських (Андрієвський Іван Самійлович та Андрієвський Степан Семенович) та рецензії на радянсько-українські медичні видання. З нагоди 2-го наукового лікарського з'їзду в Чикаго 1958 р. д-р Тома Лапичак відредагував одноднівку, де помістив біографічні нариси про українських лікарів з Чикаго, таких як д-р Володимир Семенович, д-р Степан Гриневецький, д-р Михайло Корба, д-р Кирило Білик та статті «Лікарська самопоміч» і «Наші завдання, осяги і невдачі». Для «Лікарського альманаху», приготованого з нагоди 10-ліття УЛТПА (Українське Лікарське Товариство Північної Америки), зібрав багато цінного матеріалу і написав такі статті: «Лікарі журналісти і публіцисти», «Лікарі в українській літературі» та інші. 1960 р. разом із д-ром Миколою Шлемкевичем заснував «Український публіцистично-науковий інститут», який видав низку праць англійською та українською мовами. Лапичак був також постійним дописувачем до «Листів до приятелів», під редакцією д-ра М. Шлемкевича. Там широкого розголосу набрали його статті з циклу «Про критику і критиків націоналізму». Найвидатнішою публіцистичною працею д-ра Лапичака була його критична праця, яку він видав окремою книжкою 1962 р. за назвою «Український націоналізм — критика і оборона». Ця праця була підсумком публіцистичної діяльності д-ра Томи Лапичака за перше півстоліття його невтомного й трудолюбивого життя. У своїх публіцистичних працях він був логічним і чесним та завжди шукав правди. Примітки
Джерела
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
