Лапцуй Леонід Васильович
Лапцуй Леонід Васильович (28 лютого 1929 — 14 лютого 1982, Салехард) — ненецький письменник. Народився в Ямальській тундрі поблизу озера Ярото в сім'ї оленяра-батрака в 1929 році[1] (за іншим даними — в 1932[2]). З 10 років Лапцуй працював оленярем. У 1951 році закінчив семирічну школу в селищі Новий Порт, а через 3 роки медичне училище в Салехарді, здобувши спеціальність фельдшера. Паралельно працював перекладачем у газеті «Красный Север». З 1954 по 1956 рік навчався в Москві в Центральній комсомольській школі при ЦК ВЛКСМ. Після цього працював у комсомольських та партійних установах Ямало-Ненецького АО. У 1963 році Лапцуй закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС і знову працював на керівних посадах у Ямало-Ненецькому АО. В 1974 році став редактором ненецької газети «Няръяна Ӈэрм» і залишався ним до самої смерті. У 1962 році написав своє перше оповідання «В снегах песцовых», яке схвалив один з перших ненецьких письменників І. Г. Істомін. Незабаром Лапцуй опублікував у місцевих та обласних газетах, а також у журналі «Літературне життя» ще ряд своїх оповідань. В оповіданнях описується життя ненців, природа і повсякденне життя Ямалу. Пізніше його оповідання з'являються в журналах «Сибирские огни», «Дружба народов» та ін., видаються окремими виданнями. У 1964 році прийнятий до спілки письменників СРСР. Переклав ненецькою «Заповіт» Тараса Шевченка (опубліковано року 1989). Іменем Лапцуя названо Салехардське культурно-освітнє училище. Видання російською мовою
Посилання
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
