Левинська Ірина Омелянівна
Іри́на Омеля́нівна Леви́нська (Парилле) (* 18 травня 1907, Рожнятів — † 6 липня 1990, Бухарест), українська письменниця, новелістка, поетеса та фольклористка. Репресована. З біографіїНародилася в родині учителя. Згодом батьки переїхали з Рожнятова в Долину, де й проживали до 1919. Випускниця Першої дівочої гімназії у Львові, організованої «Клубом русинок». 1922 року вступає до Львівського Українського таємного університету. За активну громадянську позицію, серед інших, ув'язнена польською поліцією. 1930 року одружується, переїздить до Праги, звідти до Чернівців. В Чернівцях друкується у періодиці, влаштовує вечори, зустрічі, знайомиться з Ольгою Кобилянською. Брала участь у створенні в Львові та Чернівцях молодіжних літературних гуртків ім. Ганни Барвінок та Ольги Кобилянської. Співпрацювала з громадськими та культурними товариствами «Жіноча громада» і «Кобзар», її твори друкувалися у журналах. 1936 року родина змушено переїздить до Бухареста, де Ірина Левинська надалі провадила активну культурно-просвітницьку роботу, зокрема в середовищі української студентської молоді. Подружжя організовує українські вечори на честь Л. Українки, Ю. Федьковича, І. Франка, Т. Шевченка. 1943 року закінчила повний курс викладання української мови і літератури в Бухарестському інституті мови і культури. 1950 року закінчила навчання на курсах російської мови в інституті імені Максима Горького в Бухаресті, працює викладачкою. Авторка збірок новел «Живиця» (1982), «Серця на грані» (1984), спогадів про Ольгу Кобилянську. Померла 6 липня 1990 р. в Бухаресті. БібліографіяІрина Левинська є авторкою:
Окремі видання:
Література
Інтернет-ресурси
|
Portal di Ensiklopedia Dunia