Левицький В'ячеслав Андрійович
В'ячеслав Андрійович Левицький (нар. 6 березня 1988, Київ) — український поет, прозаїк, перекладач, критик, літературознавець. Біографічні відомостіНародився 6 березня 1988 р. у м. Києві. Закінчив Інститут філології Київського національного університету імені Т. Шевченка(2009) і аспірантуру при ньому (2012). Кандидат філологічних наук (2012). Автор першої дисертації про київський міський текст в українській літературі. Випускник Школи польського права при факультеті права і адміністрації Варшавського університету (Республіка Польща; 2021). У 2012—2013 рр. — науковий редактор розділу «Давня і нова українська література і Шевченко» у «Шевченківській енциклопедії» у 6 томах (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України; 2012—2015). 3 2022 року – член авторського колективу тому 12 нової академічної «Історії української літератури». Належить до кола дослідників – упорядників книжок серії «Vivat класика» харківського видавництва «Vivat». Зокрема, підготував для публікації в ній роман В. Домонтовича «Доктор Серафікус» із розділами, що раніше не оприлюднювалися[2]. За версією ПЕН, це видання стало однією з найкращих українських книжок 2024 року [1]. [3] Сфера наукових інтересів: київський текст і семіотика простору, інтертекстуальність, текстологія, міфопоетика, віршознавство, комунікація в публічному управлінні. Автор поетичних збірок «Місто барв», «Ранкові кінокадри» та «Long Play» (вийшла 2022 року в серії «Зона Овідія»; визнана однією з найкращих українських книжок за версією ПЕН[4]), «Unplugged» (Варшава: Anagram; видана в межах грантової програми «Traslate Ukraine» за сприяння Українського інституту книги в перекладі польською мовою, який здійснив Ришард Купідура). Лауреат Міжнародного конкурсу «Гранослов» (2006), літературної премії імені Василя Симоненка НСПУ (2007), премії Національної академії наук України для студентів і молодих учених за найкращі наукові роботи (2009), Міжнародної україно-німецької премії ім. О. Гончара (2010), конкурсу премії «METAPHORA»(2016), літературного конкурсу «Кримський інжир / Qirim inciri» (2019), «Смолоскип» (2020), «Экслібрыс» імені Володимира Короткевича (2020; відзнака опозиційної Спілки білоруських письменників, Республіка Білорусь), фестивалів «Молоде вино» (2009) і «Просто так» (2009), призер XIII Фестивалю одного вірша «Зіма надзей. Зіма свабоды» (Мінськ, 2021). 2021 року переміг у конкурсі на здобуття стипендії «Gaude Polonia». Друкувався в альманахах «Сві-й-танок», «Святий Володимир», «Сполучник», «Справа», «ЛітАкцент», журналах «Березіль», «Всесвіт», «Київ», «Київська Русь», «Кур'єр Кривбасу», «Слово і час», «Сучасність», «Буковинському журналі», часописах «Дзеяслоў» і «Маладосць» (Республіка Білорусь), «Helikopter» i «Tlen Literacki» (Республіка Польща), газетах «Культура і життя», «Літературна Україна», «Слово Просвіти», «Пераходны ўзрост» (Республіка Білорусь) та ін., низці вітчизняних і зарубіжних наукових видань (загалом понад 200 публікацій). Автор статей, зокрема присвячених сучасній українській і білоруській літературі, у часописі «Критика». Поезію та прозу пише українською мовою. Тексти публікувалися англійською, білоруською, вірменською, італійською, польською, російською, сербською, французькою мовами. Здійснив ряд перекладів, зокрема з білоруської мови (поезія Володимира Короткевича [Архівовано 23 серпня 2021 у Wayback Machine.], Михася Стральцова; Христини Бандуриної, Ольгерда Бахаревича, Віри Бурлак, Дар'ї Бялькевич, Дмитра Вишньова, Левона Вольського, Адама Глобуса, Віктора Жибуля, Насти Кудасової, Віктора Лупасіна, Уладя Лянкевича, Сержа Мінскевича, Тетяни Нядбай, Антона Рудака, Михася Скобли [Архівовано 17 лютого 2016 у Wayback Machine.], Юлії Тимофєєвої, Андрія Хадановича [Архівовано 17 лютого 2016 у Wayback Machine.]; оповідання Левона Вольського, Аделі Дубовець, Наталки Харитонюк; есеїстика Ольгерда Бахаревича та ін.; див. також відповідну сторінку в Ukrainian Book Translators Base [Архівовано 16 лютого 2018 у Wayback Machine.]). Упорядник, співперекладач (проінтерпретував українською мовою 6 поетичних добірок та низку прозових текстів) і автор післямови до збірки-білінгви «„Бум-Бам-Літ“: антологія білоруської поетичної революції = „Бум-Бам-Літ“: анталёгія беларускае паэтычнае рэвалюцыі» (Київ: Люта Справа, 2021; передмова Сергія Жадана). Зазначена книжка стала першим виданням, у якому всебічно представлено доробок мінського постмодерністського руху «Бум-Бам-Літ» (заснований 1995 року). Як перекладач творів Короткевича та дослідник українських сторінок у його біографії ініціював появу на мапі Києва вулиці, названої на честь цього білоруського письменника – символу боротьби за історичну пам'ять і свободу думки. Відповідне рішення, рекомендоване профільною робочою групою, за підсумками громадського електронного голосування Київська міська рада підтримала в березні 2023 року.[5] Активний перекладач із польської мови (твори Анни Свірщинської; Адама Заґаєвського, Юліана Корнгаузера, Станіслава Стабро та інших учасників поетичної групи «Teraz»; Анни Адамович, Лукаша Бариса, Юстини Барґельської, Яна Барона, Павела Гарлендера, Конрада Ґури, Патрика Косенди, Б'янки Роландо, Пшемислава Суханецького, Аґати Яблонської, Кшиштофа Шеремети та інших). Окремими збірками в його перекладах вийшли вірші Адама Лешкевича «Хороші пси неквапливо сягають фіналу» (2022), Войцеха Боновича «Великі та найбільші речі» (2023; за грантового сприяння Інституту книги в Кракові). Учасник літературно-музичних проєктів. Зокрема, 2023 року спільно з музикантом і композитором Олександром Ясінським створив сингл «Chornobaivka»[6]. У ньому Левицький як вокаліст виконав однойменну пісню на свої слова. Член Національної спілки письменників України (із 2007 р.), Товариства української літератури при опозиційній Спілці білоруських письменників (із 2014 р.) і Українського ПЕН (із 2024 р.). За словами Ярини Цимбал, «В'ячеслав може безкінечно говорити про 1920-ті в наукових дискусіях, на київських вулицях і в краківських кав'ярнях. Він ретельний дослідник і дотепний співрозмовник, який знає ціну доброму гумору».[7] На думку редакції часопису «Посестри» (Краків) щодо віршів 2022 року, «несподівані, надзвичайно оригінальні поетичні образи В'ячеслава Левицького звертаються до пам'яті, що зафіксувала, як починалася війна, а ще — до важливої людської особливості: хотіти бачити своє майбутнє, уявляти його, планувати, мріяти про нього. Бачити його, щоб у ньому осісти, щоб хотіти постати з руїн і попелу й жити далі. Тому з саркастичним докором поет звертається до сумління тих, хто затіяв гру-не-гру у хованки посеред ночі, тих, хто вже давно вийшов за межі ночі й дня, позбавив відчуття реальності, поставив на межу божевілля. Але буде вона, буде нескорена Чорнобаївка!».[8] Як зауважив Олег Коцарев, збірці «Long Play» притаманний «широкий діапазон настроїв, тем і концепцій текстів. Тут є і грайливі історії, і метафоризовані щоденні спостереження (наприклад, з метро чи з бібліотеки; так, В'ячеслав Левицький переконливо показує, що сучасна лірика про бібліотеку — це цілком живе і доречне явище), і мандрівні тексти з географією та історією, і, зрештою, концентровані поезії, де образи зливаються в цілісні ефектні згустки».[9] Своєю чергою згідно з рецензією Олександра Каленченка «Long Play» — «це елегантна збірка <…>. Образ автора-ліричного героя уявляється не інакше як у костюмі Сержа Гензбура з годинником і краваткою, — дорогого гостя всіх міських театрів, галерей і весняно-осінніх набережних. Його голос захоплює віртуозністю богемних зізнань <…>. Це дуже міська збірка і дуже столична. Зокрема в ній багато не просто музики, а музики, що лине крізь прочинені вікна, наприклад, опери або філармонії. Це „Повітряні клавесини“ великого міста».[10] Відповідно до твердження польської поетки Анни Адамович про збірку Левицького «Unplugged» «у цій книжці музика має текстуру та колір. Через цю книжку проходить ціле розмаїття іскор і спалахів. У цій книжці їдять Краків і п’ють Велику Житомирську. Ця книжка спокійна, як довоєнне літо, і провокаційна, мовби козацький чуб. Ви не можете пропустити це свято».[11] Бібліографія
Примітки
Література про автора
|
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
