Левицький Василь Адріянович

Левицький Василь Адріянович
Народився	1882
Помер	1941  Москва, СРСР
Діяльність	поет, педагог, вчитель
Галузь	поезія[1] і педагогіка[1]
Знання мов	українська[1]

Васи́ль Адріянович Леви́цький (5 листопада 1882, м. Буськ, нині Львівська область — 19 травня 1941, с. Джурун, Мугалжарський район, Актюбінська область, Казахстан) — український педагог, поет, професор Бережанської гімназії. Батько журналіста Бориса Левицького.

У 1908—1939 роках викладав українську та німецьку мови у Бережанській гімназії. Після 17 вересня 1939 року працював інспектором освіти дорослих при Бережанському РайВНО Тернопільської області.

24 грудня 1939 року органи НКВС заарештували Василя Левицького та вивезли до Москви, де він був засуджений до восьми років таборів. 19 травня 1941 року помер в ув'язненні. 1940 року дружину Василя Левицького разом із молодшим сином Мироном, вивезли до Казахстану, де вони померли.

Автор низки статей на педагогічну тематику, зокрема «Історія вихо­вання і навчання» (1926), а та­кож збірки поезій «Самотою» (1910), драматичних поем «Пасхальна драма», «Княжа пригода» та інших.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1962. — Кн. 2, [т. 4] : Крушельницький — Місто (початок). — С. 1265. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Я. І. Мазурак Левицький Василь Адріянович / Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.

1. ↑ ^{а б в} Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863