Левицький Леонід Миколайович

Левицький Леонід Миколайович
Народився	8 листопада 1917(1917-11-08)  Міньківці, Андрушівський район, Волинська округа, СРСР
Помер	27 грудня 1943(1943-12-27) (26 років)  Забілоччя, Радомишльський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	поет

Леоні́д Миколайович^[1] Леви́цький (6 (19) жовтня 1917(19171019), за іншими даними 08.11.1917, с. Міньківці, тепер Андрушівського р-ну Житом. обл. — 27 грудня 1943, с. Забілоччя Радомишльського р-ну тієї ж обл.) — український поет. Учасник 2-ї світової вій­ни. Бойові нагороди.

Народився в сім'ї вчителів.

В школі навчався у селі Михампіль (нині Михайлівка Ярмолинецького району на Хмельниччині)^[2]

Закінчивши семирічну школу, навчався в технікумі механізації сільського господарства. Далі працював механіком.

1937 року вступив на філологічний факультет Київського університету.

З початком війни пішов на фронт.

З червня 1941 року працював рядовим студентського батальйону, літературним працівником дивізійної газети. Брав участь в обороні Києва, в боях за визволення міст і сіл Правобережної України. Був гвардії старшим сержантом у складі групи десантників, брав участь у боях під Новоросійськом. Згодом був військовим журналістом. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та медалями.^[2]

Загинув у бою в селі Забілоччя Радомишльського району Житомирської області.

Друкувався від 1938 у газетах «Більшовиченята» та «Прикор­донний більшовик», журналі «Радянська література», «Київському альманасі».

Серед довоєнних творів (поет об’єднав їх назвою «Студентська муза») — ліричні малюнки сільського життя, природи, вірші про кохання, студентське буття.

У фронтовому зошиті поетичне слово Левицького стає стриманішим, мужнім і закличним (вірші «Додому написав листівку», «На шляху — розбиті вражі танки», «Атака» та ін.). Як зазначено в «Антології української поезії» (1985), «людина з очевидним поетичним талантом, ніжний лірик у віршах передвоєнного часу, на фронті Леонід Левицький проявив себе як поет мужніх, суворих інтонацій, виражаючи бойову настроєність радянського воїна, гнів і презирство до гітлерівських нелюдків».

Твори Левицького випущені окремою книжкою «Недоспівана пісня» (Левицький, Леонід Миколайович. Недоспівана пісня : поезії / Леонід Миколайович Левицький ; Вступ. ст. О. Дяченко. – Київ : Радянський письменник, 1959. – 56 с. : 1л. портр.)

До 2-го видання цієї збірки включено і фронтовий щоденник поета. (Недоспівана пісня. Поезії. Щоденник. Публіцистика. Спогади про поета / Л. М. Левицький ; упоряд. та передмова: Н. М. Тихий. – Київ : Дніпро, 1985. – 205 с. : 8 л. іл., 1 л. портр.).

Левицького в 1961 посмертно прийняли в члени Спілки письменників України.

• Н. М. Тихий. Левицький Леонід Миколайович // Українська Літературна Енциклопедія. Том 3.. Архівовано з джерела 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
• Л. М. Данилюк (2016). Левицький Леонід Миколайович. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. {{cite web}}: символ м'якого дефісу в |publisher= на позиції 496 (довідка)

• Дяченко О. Поет-воїн. В кн.: Левицький Л. Недоспівана пісня. К., 1959;
• Тихий Н. Він стає легендою... В кн.: Левицький Л. Недоспівана пісня. К., 1985.
• Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 249.
• Антологія української поезії в шести томах. — Т. 5. — К., 1985. — С. 160—163.