Левицький Петро Адамович
Петро Адамович Левицький (26 серпня 1906, село Лозове Ігуменського повіту Мінської губернії, тепер Осиповицького району Могильовської області, Білорусь — 24 листопада 1977) — радянський партійний діяч, 1-й заступник голови Ради міністрів Білоруської РСР та Литовської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання. БіографіяУ 1925—1926 роках — голова Липенської сільської ради Осиповицького району Бобруйського округу Білоруської РСР. З 1928 до 1931 року служив в дивізії особливого призначення імені Дзержинського при колегії ОДПУ. У 1936 році закінчив Московську сільськогосподарську академію імені Тімірязєва. У 1936—1939 роках — директор Мар'їногорського сільськогосподарського технікуму Білоруської РСР. У 1939—1940 роках — завідувач сільськогосподарського відділу Мінського обласного комітету КП(б)Б. У липні 1940 — січні 1941 року — 2-й секретар Мінського обласного комітету КП(б)Б. У січні — жовтні 1941 року — 1-й секретар Поліського обласного комітету КП(б)Б. На початку німецько-радянської війни був одним із організаторів партизанського руху на Поліссі. У жовтні 1941 — листопаді 1942 року — 3-й секретар Алтайського крайового комітету ВКП(б). З листопада 1942 до 1943 року — відповідальний організатор Управління кадрів ЦК ВКП(б). У серпні 1943 — вересні 1944 року — 1-й секретар Поліського обласного комітету КП(б)Б. Одночасно, з 1943 до 1944 року — член військової ради 61-ї армії. 8 грудня 1944 — 1947 року — 1-й заступник голови Ради народних комісарів (Ради міністрів) Білоруської РСР. У 1947—1954 роках — начальник Барановицького обласного управління сільського господарства Білоруської РСР. У 1954—1956 роках — 1-й заступник міністра сільського господарства Білоруської РСР. У січні 1956 — 1959 року — 1-й заступник голови Ради міністрів Литовської РСР. До жовтня 1959 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Могильовської обласної ради депутатів трудящих. У жовтні 1959 — січні 1962 року — голова виконавчого комітету Могильовської обласної ради депутатів трудящих. У 1964—1966 роках — начальник Головного управління меліорації і водного господарства при Раді міністрів Білоруської РСР. Потім — персональний пенсіонер. Нагороди
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia