Легке метро Шарлеруа

Легке метро Шарлеруа
Опис
Країна	Бельгія
Місто	Шарлеруа
Дата відкриття	21 червня 1976 року
Річний пасажиропотік	3,2 млн
Сайт	infotec.be
Оператор	TEC Charleroid
Маршрутна мережа
Кількість ліній	4
Кількість станцій	30
Довжина мережі	25
Ширина колії	метрова колія
Електрифікація	600 В постійним струмомd
Схема маршрутів
Легке метро Шарлеруа у Вікісховищі

Легке метро Шарлеруа (фр. Métro Léger de Charleroi) — транспортна система типу «Легкорейковий транспорт»^[1], що охоплює бельгійське місто Шарлеруа і його передмістя Жіллі і Андерлю. Довжина мережі 25 км. Має як швидкісні, частково підземні, дистанції, так і вуличні дистанції на суміщеному полотні. У мережі використовується рухомий склад трамвайного типу.

Попередником легкого метро була міська трамвайна мережа. Перша лінія конки відкрилася в Шарлеруа в 1882 році.^[2] 3 червня 1887 у місті почала діяти перша лінія парового трамвая, а 28 березня 1901 — електричного.^[3].

Після Другої Світової війни трамвайні лінії в Шарлеруа (як і в інших містах Бельгії) стали поступово закривати і замінювати автобусами.^[2] Останнім днем роботи трамвая в Шарлеруа стало 30 червня 1974 року.^[3][2]

Також існували приміські лінії, поступово закриті в 1970-1990 роках.

З початку 1960-х пересування в Бельгії ставало все більш проблемним. Дороги були захаращені машинами, автобусами і трамваями.

Було необхідно побудувати мережу транспорту для обслуговування транспортних потоків міста та передмістя поза вуличного руху (використовуючи тунелі і віадуки). Був створений проект, закінчення робіт передбачалося в 1992 році. Мережа мала складатися з 69 станцій довжиною 52 кілометри. 21 червня 1976 було урочисто відкрито першу дистанцію між станціями Vilette і Sud. 30 червня того ж року відкрито станції Piges і Ouest. У серпні 1992 були відкриті гілки в Dampremy і в Жіллі.

• Кільцева лінія

Довжина: 4,3 км, 7 станцій. Планувалося будівництво кільцевої лінії в центрі з 8 станціями, але тільки 3/4 було збудовано. Роботи по замкненню кільця ведуться по теперішній час.

• Жіллі

Довжина: 4 км, 3 станції.

• Фонтен — л'Евек — Андерлю (монумент) (Fontaine-l'Évêque-Anderluses (Monument))

Довжина: 9,2 км, 10 станцій.

Існують дистанції, будівництво яких було законсервовано. Але у планах відновити будівництво у попередньому напрямі від станції Жіллі.

• Лінія в Шателе (Châtelet)

Довжина: 6,8 км, 8 станцій.

• Лінія в Мон-сюр-Маршьєн (Mont-Sur-Marchienne)

Проектувалося 5 станцій.

• Лінія в Куїлі (Couillet)

Планувалося 5 станцій.

У мережі експлуатують чотири маршрути:

• Лінія 54 : від Gilly через Waterloo до Beaux-Arts
• Лінія 55 : від Gilly через Waterloo до Parc
• Лінія 88 : від Parc через Waterloo до Beaux-Arts
• Лінія 89 : від Sud до Beaux-Arts

Система має два депо, Жюме (Jumet основне депо) та, Андерлю (Anderlues). Обидва депо одночасно є майстернями з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу^[3].

У 2008 році місту дали кредит 75 мільйонів євро на продовження будівництва метро. Новий проект передбачає завершення кільцевої лінії, продовжить лінію від Жіллі та від Piges у напрямку Брюсселя.

Як лінійні у мережі використовуються виключно зчленовані двосекційні трамваї, побудовані бельгійською фірмою BN у 1980-х рр.. Трамваї для Шарлеруа будувалися одночасно з практично ідентичними трамваями для Береговій лінії (50 трамваїв для Берегу, 55 для Шарлеруа).^[3]

Як службові використовується певна кількість трамваїв старіших серій.

Легке метро Шарлеруа працює з 5 до 20 години. На лініях 54 і 55 інтервал поїздів у будні дні 5 хвилин, у вихідні 10 хвилин. На лініях 88 і 89 інтервал у будні дні 15, у вихідні — 30 хвилин. Пізно ввечері маршрутами ліній метро працюють автобуси. Перехід з однієї лінії на іншу при наявності квитка безкоштовний.