Лемюель Гулівер

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (квітень 2017)

Лемюель Ґулівер
Lemuel Gulliver
Гуллівер і ліліпути
Творець:	Джонатан Свіфт
Твори:	тетралогія «Мандри Гулівера»
Стать:	чоловічий
Національність:	англієць
Вік:	30–40 років
Дата народження:	близько 1661 року
Діти:	Джонні, Бетті, Стелла
Рід занять:	моряк
Медіафайли у Вікісховищі

Лемюель Гулівер^[1] (англ. Lemuel Gulliver; українською мовою прізвище можна писати також "Гуллівер", "Гулівер") — головний герой роману Джонатана Свіфта «Мандри Гулівера», від особи якого ведеться оповідь.

Лемюель Гуллівер — проста людина, хірург.

Вивчаючи різні типи державного устрою, знайомлячись з різноманітними, часом протилежними ідеями, Гуллівер зазнає еволюції. У першій і другій частинах він лише вивчає навколишній світ, спостерігаючи за дивакуватими звичаями тубільців, але при цьому тримається осторонь і майже не втручається у події. Поступово його позиція стає більш активною, він змушений пристосовуватися до нових умов, нерідко змінюючи свої звички. Однак найбільш істотний перелом настає у свідомості Гуллівера після його перебування в країні гуїгнгнмів — коней, наділених розумом на зразок людського. Їх розвиток досяг утопічної довершеності, що будується на засадах раціоналізму та чесноти, що викликає у Гуллівера почуття сорому за свою схожість з єху — расою людиноподібних істот.

Вимушене повернення до Англії стає драматичним для Гуллівера, який під впливом побаченого і пережитого з життєрадісного мандрівника перетворюється на трагічного героя, що усвідомив усю недосконалість людського суспільства і навіть вступив із ним у конфлікт.

У творі Джонатана Свіфта "Мандри Гуллівера", головний герой — англієць, син дрібного поміщика з Ноттінгемширу, третій з п'яти синів. Три роки він навчався в Кембриджі, і ще чотири — у хірурга. Захопленням його життя стали подорожі, які він здійснював як судновий лікар, але так і не зумів проявити у мандрах свої медичні навички.

Після трьох з половиною років служби на морі він осів, одружився з Мері Бертон (за порадою друзів), але потім, коли його фінансовий стан погіршувався, кілька разів знову виходив у море.

Лемюель має чудовий хист до вивчення мов. Особливої ж прихильності до лікарської справи він не проявляє, судячи з описів, його цікавить морська справа. Людина він ґрунтовна, навіть надмірно чесна, не соромиться з'являтися перед читачам у непривабливому або смішному світлі. Не має надмірного потягу до жодного з людських пороків, але дуже педантичний у питаннях честі, патріот. Схильний до дружньої прихильності, але в любовних питаннях швидше холодний.

При цьому його не назвеш мислителем — він не відзначається гостротою розуму, досить обмежений у судженнях і схильний до захопленості. Він цілком серйозно говорить ті речі, які його устами автор висміює.

Нерідко прізвисько «Гуллівер» використовують у значенні "велетень". Однак Гуллівер був людиною звичайного росту і гігантом був тільки з погляду ліліпутів, а потім і сам виявився ліліпутом в Бробдингнезі.

• Жорж Мельєс — Подорож Гулівера (Франція, 1902)
• Володимир Константинов — Новий Гулівер (СРСР, 1935)
• Кервін Метьюз^[ru] — Три світи Гуллівера (Велика Британія, 1960)
• Бернард Хорсфалл — Доктор Хто (епізод «Злодій розуму»; Велика Британія, 1969)
• Любомир Костелка — Prípad pro zacínajícího kata (Чехословаччина, 1970)
• Ласло Сінко — Gulliver a törpék országában (Угорщина, 1974)
• Річард Харріс — Подорожі Гулівера / Gulliver's Travels (Англія, 1977)
• Андраш Козак — Gulliver az óriások országában (Угорщина, 1980)
• Олександр Абдулов — Будинок, який побудував Свіфт (СРСР, 1982)
• Ендрю Барт — Гулівер у Ліліпутії (Англія, 1982)
• Тед Дансон — Подорожі Гулівера / Gulliver's Travels (Англія-США, 1996)
• Адам Вили — Пригоди Крайоли Кида: Розповіді про подорожі Гулівера (Канада, 1997)
• Джек Блек — Подорожі Гулівера (США, 2010)

1. ↑ Свіфт, Джонатан (2004). Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів. Переклад з англійської М. Іванова. Бібліотека світової літератури. Харків: Фоліо. Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 20 вересня 2018.

• Урнов Д. М. Робінзон і Гулівер: Доля двох літературних героїв / Отв. ред. А. Н. Николюкин; Академія наук СРСР. — М: Наука, 1973. — 89 с. — (З історії світової культури). — 50 000 екз. (обл.)