Леопольд Інфельд

Леопольд Інфельд
пол. Leopold Infeld
Народився	20 серпня 1898(1898-08-20)[4][5][…]  Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина[1]
Помер	15 січня 1968(1968-01-15)[1][2][…] (69 років)  Варшава, Польська Народна Республіка[1]
Поховання	Військові Повонзки[6]
Країна	Республіка Польща
Місце проживання	Республіка Польща
Діяльність	фізик, письменник-документаліст, викладач університету, письменник, журналіст
Галузь	фізика
Alma mater	Ягеллонський університет (1920)[2] і Університет Фрідріха-Вільгельма[d] (1921)[2]
Науковий керівник	Władysław Natansond
Знання мов	англійська[5][7], німецька[5][7] і польська[5]
Заклад	Інститут перспективних досліджень[2], Торонтський університет[2], Кембриджський університет[2], Варшавський університет[2], Львівський університет[2] і Лейпцизький університет[2]
Членство	Академія наук НДР, Польська академія наук[8], Угорська академія наук і Польське фізичне товариство
Magnum opus	Born–Infeld modeld
Брати, сестри	Felicja Stendigowad
Діти	Eryk Infeldd
Нагороди	Книжкова премія Анісфілд-Вулф (1942)
Медіафайли у Вікісховищі

Леопольд Інфельд (пол. Leopold Infeld; 20 липня 1898, м. Краків, Польща — 15 січня 1968, м. Варшава, Польща) — польський фізик. Член Польської академії наук.

Закінчив торгову школу. Навчався в Ягеллонському університеті під керівництва В. Натансона^[pl]. У 1920 році в Берліні відвідував лекції Макса Планка, познайомився з Альбертом Ейнштейном, згодом листувався з ним. У Берліні в 1921 року захистив докторську дисертацію.

З 1921 по 1929 викладав у гімназіях Польщі. У 1929 році отримав посаду асистента у Львівському університеті на кафедрі теоретичної фізики, згодом посаду доцента. У 1932 був у відрядженні в Лейпцигу. У 1933—1934 роках працював з Максом Борном у Кембриджі, у 1936 році отримав стипендію в Інституті перспективних досліджень у Прінстон, залишив Львів і до 1938 року працював з А.Ейнштейном у Принстоні.

З 1938 по 1950 рік працював професором Торонтського університету. У 1950 році повернувся до Польщі. Працював у Варшавському університеті професором, завідувачем кафедри теоретичної фізики. Заснував та очолив Інститут теоретичної фізики Польської академії наук. З 1952 року член Польської академії наук.

Один з 11-ти всесвітньовідомих вчених, які виступили 20 квітня 1955 року з маніфестом, у якому закликали людство відмовитися від використання ядерних технологій у військових цілях. Це звернення привело до створення Пагвоського руху учених^[9]

Леопольд Інфельд є співавтором нелінійної електродинаміки Борна — Інфельда і теорії рівнянь руху важких частинок у загальній теорії відносності Ейнштейна — Інфельда — Гоффмана.

З 1932 року розпочав дослідження зі спінорного аналізу в ріманових просторах, цей метод разом із Б. Л. ван де Ваарденом використав для опису впливу гравітації на частинки зі спіном.

У Торонтському університету разом зі своїми учнями виконав низку досліджень з релятивістської космології, серед яких є новий підхід до релятивістської космології на основі подібності розповсюдження світла в космологічних моделях і плоскому просторі.

• The gravitational equations and the problem of motion (Annals of Mathematics. 1938, Vol. 39; with co-auth.);
• Эволюция физики. 2-е изд. (М., 1956; соавт. А. Айнштайн);
• Moje wspomnienia o Einsteinie (Warszawa, 1956);
• Wybrancy bogow. Powiesc o zyciu Ewarysta Galois (Warszawa, 1998);
• Инфельд, Леопольд. Эварист Галуа: историческая литература. Вып. 14 / Л. Инфельд ; пер. с англ М Кан. — М. : Мол. гвардия, 1958. — 366 с. — (Жизнь замечательных людей.)

• Вавілова І. Світові лінії простору-часу України: Релятивістські дослідження в Україні / І. Вавілова // Світогляд. — 2006. — № 1. — С. 17-29.

• Енциклопедія Львівського університету^{[недоступне посилання з липня 2019]}