Лесько Артур Андрійович
Артур Лесько (біл. Артур Андрэевіч Лясько, нар. 25 травня 1985, Барановичі, БРСР) — білоруський футболіст, воротар. Клубна кар'єраРозпочав займатися футболом у ДЮСШ з рідного міста Барановичі[2]. Перший тренер — Василь Михайлович Драгун[2]. До 16-ти років тренувався в рідному місті, потім приїхав у Мінськ, вступивши до РДУОР[3]. У 18 років потрапив у «Динамо»[3]. Спочатку грав у дублі, потім за «Динамо-Юні», а незабаром потрапив в основну команду[3]. Був одним з найперспективніших футболістів Білорусі свого віку[3]. 2004 року разом з командою виграв чемпіонат Білорусі. Також у команді провів 8 матчів у єврокубках. У черговому матчі чемпіонату Білорусі проти «Гомеля», Лесько отримав важку травму[3]. Роман Василюк, нападаючий «Гомеля» вийшов з Артуром один на один, він кинувся навперейми й відбулося зіткнення[3]. Коліном Василюк потрапив в голову Леську, іншою ногою — в живіт[3]. Потім знепритомнів, отямився Лесько лише в лікарні[3]. Вночі його прооперували[3]. Діагноз лікарів — закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, закрите травматичне ушкодження кишечника, правої нирки і підшлункової залози[3]. Після травми вболівальники «Динамо» виготовили величезний плакат з написом: «Артур, ми з тобою!»[3]. Після того як став чемпіоном і срібним призером чемпіонату Білорусії Лесько зробив собі на тілі татуювання[4]. У команді у нього було прізвисько Лис[4]. У лютому 2008 року підписав контракт з криворізьким «Кривбасом»[5]. У команді поступався місцем основного воротаря спочатку Євгену Боровику, а потім й Іслі Хіді. В основному Лесько грав за дубль, де в сезоні 2008/09 років у молодіжній першості провів 12 матчів. За основу «Кривбасу» провів 2 матчі проти донецького «Шахтаря» (4:2) і харківського «Металіста» (1:3). Також провів 1 матч у Кубку України проти «Фенікса-Іллічовця» (2:1). У червні 2009 року Лесько був виставлений на трансфер[6]. У серпні того ж року він був дозаявлений за команду знову[7]. У команді він більше не грав, а тренувався з дублюючим складом. У грудні 2009 року Артур Лесько розірвав контракт з «Кривбасом» і отримав статус вільного агента[8]. В інтерв'ю виданню «Салідарнасць» Лесько сказав — що в «Кривбасі» він втратив два роки і негативно відгукнувся про роботу клубу[9].
(Артур Лесько)
Через деякий час тренер воротарів «Кривбасу» Тарас Гребенюк, який разом з ним працював у «Динамо», сказав що у невдачі в «Кривбасі» винен сам Лесько[10].
Взимку 2010 року перебував на перегляді в мінському МТЗ-РІПО[11]. У березні 2010 року був запрошений селекціонерами «Пюніка» на перегляд. Після ряду матчів, в яких він показав відмінну гру, був укладений контракт з клубом[12]. Разом з клубом оформив хет-трик, у вигляді чемпіонських медалей, кубку й суперкубку Вірменії. У 25-ти проведених матчах — 13 були зіграні «на нуль»[13]. Після закінчення сезону перейшов у «Мінськ», з яким уклав контракт на два роки. У 2013 році приєднався до СФК «Слуцьк»[14]. У слуцькому клубі провів півсезону, відіграв 12 матчів, пропустив 8 м'ячів. Багато в чому завдяки Артуру «Слуцьк» на момент його відходу був однією з команд Першої Ліги, як найменше пропускають у власні ворота. 7 серпня 2013 року, за день до закриття трансферного вікна, перейшов у клуб Вищої ліги «Гомель», підписавши контракт до кінця 2013 року[15]. Напевно, в «Гомелі» Артур був покликаний скласти конкуренцію Єгору Хаткевичу за позицію основного голкіпера. Однак виступив не так, як від нього очікували. У гомельському клубі Лесько виступав під 1-им номером. Наприкінці сезону залишив розташування клубу[16]. У 2014 році повернувся назад в «Слуцьк»[17]. У березні 2017 приєднався до мінського «Торпедо», з яким незабаром підписав контракт[18]. Кар'єра в збірнійЗа молодіжну збірну Білорусі провів 6 матчів і пропустив 7 м'ячів[2]. Був кандидатом у національну збірну Білорусі[19]. Особисте життяЗ майбутньою дружиною Тетяною він познайомився на дискотеці, одружився досить рано в 21 рік[2]. У нього є двоє синів — Ярослав і Данило[4]. Його футбольний кумир — італієць Джанлуїджі Буффон[2]. Досягнення
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia