Летаргічний енцефаліт

Летаргічний енцефаліт / Енцефаліт Економо
Спеціальність	інфекційні хвороби і неврологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	A85.8
DiseasesDB	32498
Encephalitis lethargica у Вікісховищі

Епідемі́чний летаргі́чний енцефалі́т (лат. encephalitis lethargica; інакше — епідемічний енцефаліт тип А, також енцефаліт Економо) — один з видів енцефаліту, ймовірно інфекційного походження.

У 1918—1928 роках епідемія летаргічного енцефаліту охопила майже всі країни світу, залишивши дуже багато хворих у хронічній стадії з ознаками паркінсонізму. На сьогодні хвороба не зустрічається. Захворювання детально описав віденський невролог Константин фон Економо (1876—1931 роки) у 1916 році, на честь якого одна з назв хвороби.

Збудник летаргічного енцефаліту досі не ідентифікований, проте вважають, що ним був якийсь нейротропний вірус, який передавався повітряно-крапельним механізмом. Хворобу спостерігали головним чином у помірних і високих широтах взимку і пізно восени.

У базальних ядрах і ядрах мозкового стовбура, виявляються виражені запальні зміни ексудативно-проліферативного характеру, які змінюються незворотними дистрофічними процесами в чорній речовині та блідій кулі.

Інкубаційний період триває від 1 до 14 діб і більше.

У клінічному перебігу епідемічного енцефаліту виділяють гостру і хронічну стадії, які розділяються проміжком часу від декількох місяців до 5-10 років.

Характеризується загальноінфекційною симптоматикою та розвитком окуло-летаргічного синдрому, що включає патогномонічні порушення сну — хворі сплять цілодобово, їх легко розбудити, проте вони зразу ж засинають і причому за будь-яких умов: сидячи, стоячи, з ложкою в руці, зі шматком їжі в роті, на півслові, а також окорухові порушення — двоїння, птоз, недостатність конвергенції, паралічі погляду та зіничні розлади (зворотний симптом Аргайлла Робертсона: відсутність або зниження реакції зіниць на акомодацію і конвергенцію при наявності живої реакції на світло).

Часто спостерігають вегетативні розлади: підвищене або помітно знижене потовиділення, гіперсалівація, гіперпродукція сальних залоз (сальність обличчя), тахікардія.

Психічні розлади найчастіше мають характер легкого збудження, яке супроводжується сплутаністю свідомості, маренням.

Основним клінічним проявом хронічної стадії епідемічного енцефаліту є паркінсонізм. Для даного синдрому характерні: порушення рухової активності (збіднення і уповільненість рухів, амімія, монотонна, невиразна мова, про-, латеро- і ретропульсії, ахейрокінез тощо); підвищення м'язового тонусу за пластичним типом (екстрапірамідна ригідність, «феномен зубчастого колеса»); психічні порушення (уповільнюються психічні процеси, акайрія); дрібнорозмашистий тремор в руках (за типом «рахунку монет»); вегетативні порушення (гіперсалівація, масна шкіра, гіпергідроз).

Поряд з синдромом паркінсонізму іноді можуть розвиватися ендокринні розлади.

Етіологічного лікування немає. Використовують патогенетичне та симптоматичне лікування.

Оскільки захворювання ймовірно передається повітряно-крапельним механізмом, необхідні своєчасна ізоляція і лікування хворого в умовах інфекційного відділення. Приміщення, де він перебував, а також одяг підлягають дезінфекції.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2020)

Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.