Летиція Рамоліно

Летиція Рамоліно
фр. Letizia Bonaparte
Ім'я при народженні	фр. Maria Letizia Ramolino
Народилася	24 серпня 1750(1750-08-24)[1][2][3]  Аяччо
Померла	2 лютого 1836(1836-02-02)[1][2][3] (85 років)  Рим, Папська держава
Поховання	Chapelle Impérialed
Країна	Франція[4]  Генуезька республіка
Діяльність	аристократка
Знання мов	французька[5]
Рід	Бонапарти
Батько	Gian Girolamo Ramolinod[6]
Мати	Angela Maria Pietra-Santad[6]
У шлюбі з	Карло Буонапарте[7]
Діти	Жозеф Бонапарт, Наполеон I Бонапарт[7], Люсьєн Бонапарт І[7], Еліза Бонапарт, Людовик I Бонапарт, Поліна Бонапарт, Кароліна Бонапарт[7], Жером Бонапарт, Maria Anna Bonaparted[6], Maria Anna Bonaparted[6], Napoleone Buonaparted[6] і unnamed daughter Bonaparted[6]
Медіафайли у Вікісховищі

Марі́я Лети́ція Рамолі́но (фр. Maria Letizia Ramolino, 24 серпня 1750 року, Аяччо — 2 лютого 1836 року, Рим) — мати Наполеона Бонапарта.

Уродженка Аяччо, Летиція походила з благородного сімейства генуезького походження. У 14 років була видана заміж за юриста Карло Буонапарте. У них народилося 13 дітей, з яких до зрілого віку дожили 5 синів і три дочки:

• Жозеф Бонапарт (1768—1844), король Іспанії
• Наполеон I Бонапарт (1769—1821), імператор Франції
• Люсьєн Бонапарт (1775—1840), князь Каніно та Музіньяно.
• Еліза Бонапарт (1777—1820), велика герцогиня Тосканська.
• Луї Бонапарт (1778—1846), король Голландії.
• Поліна Бонапарт (1780—1825), герцогиня Ґвасталли.
• Кароліна Бонапарт (1782—1839), велика герцогиня Клевська.
• Жером Бонапарт (1784—1860), король Вестфалії.
• також ще 5 дітей померли в дитинстві.

У 1769 році Корсика перейшла під контроль Франції, проте Летиція так і не вивчила французької мови. У 1785 році овдовіла і через вісім років змушена була з дітьми перебратися на материк, в Марсель.

Після коронації Наполеон (на якій вона не була присутня) подарував Летиції титул «Мадам Мати Імператора» (фр. Madame Mère de l'Empereur) і подарував маєток Пон-сюр-Сен під Парижем. Незважаючи на величезні статки, Мадам-мати жила на межі бідності й вирізнялася скупістю. Французькими державними справами не цікавилася і рідко бувала при дворі.

Після повалення імператора-сина втекла з братом, кардиналом Фешем, у Рим, де і провела решту життя в палаццо Бонапарте на площі Венеції. Її останки за наказом Наполеона III були перевезені з Італії в Аяччо.

• 
  Карло Буонапарте
• 
  Жозеф Бонапарт
• 
  Наполеон І Бонапарт
• 
  Люсьєн Бонапарт
• 
  Еліза Бонапарт
• 
  Луї Бонапарт
• 
  Марія Бонапарт
• 
  Кароліна Бонапарт
• 
  Жером Бонапарт

• François Duhourcau, La Mere de Napoleon: Letizia Bonaparte éd. Excelsior, 1933
• Alain Decaux Letizia, mère de l'Empereur, éd. Amiot Dumont, 1951
• Éric Le Nabour, Letizia Bonaparte: La mère exemplaire de Napoléon Ier éd. Corps 16, 2009 2009
• Félix Hippolyte Larrey (Baron Larrey de l'Institut de France), Madame Mère, E. Dentu Editeur, 1892, 2 Vol.